Складіть Політичний портрет Ж. Клемансо​

Объяснение:

Жорж Бенжамен Клемансо-французький політичний і державний діяч, журналіст, прем'єр-міністр Франції. За жорсткий характер і непримиренність до політичних супротивників отримав прізвисько «le Tigre» («Тигр»).

Після Революції 4 вересня 1870 він був мером XVIII (Монмартрського) округу, а 8 лютого 1871 обраний був одним з 43 представників Парижа в Національні збори, де зайняв місце в групі крайньої лівої.

На виборах до Палати депутатів, в лютому 1876 року, Клемансо був обраний депутатом від того ж XVIII округу Парижа. Одним з перших дій його в палаті була вимога амністії засудженим за участь в комуні — амністії, в якій він бачив заставу умиротворення країни. У 1877 році Клемансо був одним з 363 депутатів, які, згуртувавшись навколо Гамбетти, надали рішучу відсіч монархічної коаліції.

Кол. утворив радикальну групу, яка поставила своїм завданням боротьбу з «опортуністами», які не знаходили за потрібне йти назустріч багатьом запитам демократії і, зокрема, соціальним реформам. Він нападав на панівну партію і за недостатньо рішучу політику по відношенню до клерикалізму, і за захоплення колоніальною політикою. Відрізняючись, як оратор, логічністю, енергією і нервовістю, Клемансо завоював собі репутацію «нищівника міністерств».

З самого початку Першої світової війни Клемансо виступав за її продовження до повного розгрому Німеччини і різко критикував антимілітаристів, як пораженців, виступав за об'єднання всіх політичних і громадських сил Франції в «священний союз» проти Німеччини.

У листопаді 1917 року, в умовах гострої внутрішньої кризи, викликаної тривалою війною, Клемансо був знову призначений прем'єр-міністром. При формування уряду він залишив собі також портфель військового міністра, зосередивши таким чином у своїх руках не тільки цивільну, а й військову владу. Своєю жорсткою політикою на чолі уряду Клемансо привів Францію до перемоги, за що до наявного у нього прізвиська «Тигр» додалося нове: «батько перемоги».

У 1919-1920 роках Клемансо головує на Паризькій мирній конференції. В ході роботи цієї конференції він домагається прийняття рішень, спрямованих на політичне та економічне ослаблення Німеччини (демілітаризація Рейнської області, високі репарації, передача вугільних шахт в ряді регіонів Німеччини під контроль Франції для компенсації матеріальних втрат Франції в роки війни і т.д.). Разом з прем'єр-міністром Великобританії Ллойд-Джорджем, президентом США Вудро Вільсоном і прем'єр-міністром Італії Вітторіо Орландо Клемансо складав так званий "Рада чотирьох" -неофіційну групу глав найбільш впливових держав-учасників конференції, що стали основними архітекторами укладеного незабаром Версальського світу 1919 року та інших договорів, легших в основу Версальської системи.

Зовнішня політика США в кінці XIX-початку XX ст.: панамериканізм; іспано-американська війна. Л. Н. Толстой про іспано-американську війну. Експансія США на Далекому Сході.

ну там было больше всего народа, в том числе и составлявшего кадровый костяк некоторых элитных частей, плюс оттуда действительно шло много драгоценностей, и наконец покорение индии вышло наиболее длительным и кровавым по сравнению с другим землями

дмитрий родился в ноябре 1578 г. в семье князя михаила федоровича . с 1593 г. князь дмитрий начал службу при дворе царя федора ивановича. в начале царствования бориса годунова князя перевели в стольники. он получил поместье под москвой, а затем был отправлен из столицы в армию на литовский рубеж.

после смерти годунова присягнул царевичу дмитрию. при василии шуйском назначили воеводой. за исправную службу царь ему в суздальском уезде село нижний ландех с двадцатью деревнями.

в 1610 г. царь назначил воеводой в зарайск. там он узнал о низложении шуйского заговорщиками во главе с захарием ляпуновым и поневоле присягнул польскому королевичу владиславу.

вскоре прошел слух, что король сигизмунд сына своего в россию не отсылает, а хочет сам царствовать над русью и осадил смоленск. тогда по всем стало подниматься волнение и возмущение. общие настроения выразил рязанский дворянин прокопий ляпунов, который в своих воззваниях призывал к восстанию против поляков.

между и прокопием ляпуновым установилась крепкая связь. отправился в захваченную поляками москву, где начал готовить народное восстание. оно началось стихийно 19 марта 1611 г. чтобы остановить мятеж, поляки подожгли несколько улиц. пламя к вечеру охватило весь город. пришлось сражаться с поляками, имея под началом всего лишь кучку верных ему людей. на второй день поляки подавили восстание во всем городе. к полудню держалась только сретенка.

не сумев взять острожец штурмом, поляки подпалили окрестные дома. в завязавшемся бою был тяжело ранен. его вывезли из москвы в троице-сергиеву обитель.

кузьма минин был старше князя на десять или пятнадцать лет. детство его прошло в городке на волге. в зрелые годы кузьма владел лавкой на нижегородском торгу, под стенами кремля и был почитаемым горожанином. в 1611 г., в самый разгар смутного времени, нижегородцы избрали его земским старостой. минин сразу стал вести с горожанами разговоры о необходимости объединяться, копить средства и силы для освобождения отечества. нижегородцы всенародно приговорили начать сбор средств на ополчение. большую оказали ему богатые купцы и предприниматели. на собранные деньги нижегородцы стали нанимать служилых людей. воеводой избрали героя московского восстания князя .

у ополчения стало два вождя. имена минина и слились в одно нерасторжимое целое. нижний стал центром патриотических сил всей россии. на его призывы откликнулось не только поволжье и старые города московской руси, но также предуралье и сибирь. и минин добивались, чтобы ополчение превратилось в хорошо вооруженное и сильное войско. в феврале 1612 г. был образован "совет всея земли".

на исходе зимы ополчение перебралось из нижнего в ярославль. сюда со всех концов государства устремились защитники отечества. подмосковный лагерь казаков слабел, а войско усиливалось.