Завдання 1 Стисло розкажіть, про що йдеться в наведених уривках з літопису та поеми.
Завдання 2
У чому, на вашу думку, полягає цінність поеми «Слово о полку Ігоревім»
як історичного джерела (4–5 речень)?
«На мою думку, “Слово о полку Ігоревім” є цінним джерелом з історії Київської держави тому, що...».
Завдання 3
Виберіть три настанови з твору Володимира Мономаха, які, на вашу думку,
не втратили значення до сьогодні. Поясніть, як ви розумієте ці настанови
київського князя.
Завдання 4
Чому, на вашу думку, ці пам’ятки належать до культурної скарбниці людства?

«Слово о полку Ігоревім» (давньорус. Слово о плъку Игоревѣ), також «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олега» — пам'ятка літератури стародавньої Русі, героїчна поема кінця XII ст., одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури. Пам'ятка української мови[1]. В основі сюжету — невдалий похід руського новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році. «Слово» було написано в кінці XII століття, невдовзі після описуваної події (часто датується тим же 1185 роком, рідше 1-2 роками пізніше). Перейняте мотивами слов'янської народної поезії з елементами язичницької міфології, за своєю художньою мовою та літературною значущістю «Слово» стоїть у ряді найбільших досягнень середньовічного епосу.

правда ярослава: ограничивала кровную месть кругом родственников, наказание за убийство, 

правда ярославичей: вместо кровной мести введен штраф(вира),  защита собственности князя и его земельных владений, выделения новый категорий зависимого населения(закупы), увеличение рамеров штрафов

правда мономаха: так же штраф, введение письменного судопроизводства, уточнение положения закупа

государственная уставная грамота предусматривала создание в россии двухпалатного государственного сейма, состоящего из сената и посольской избы, а также двухпалатных сеймов на местах. к компетенции государственного сейма относилось утверждение законов и бюджета, но за императором закреплялось право законодательной инициативы и право вето. депутатов избирали от дворянских уездных собраний и городских обществ