Объяснение:
1. Передумови реформ.
До середини 80-х років в соціально-економічній системі СРСР розвинулися кризові явища. Радянська економіка остаточно втратила динамізм. Відбулося падіння темпів зростання в промисловості і продуктивності праці. Кризова ситуація склалася у сфері споживчого ринку і фінансів (у тому числі у зв'язку зі зниженням світових цін на нафту на початку 80-х років). В останні десятиліття СРСР і Росія в його складі за світовими показниками різко відставали за продуктивністю сільського господарства. Практикувався залишковий принцип фінансування соціальної сфери, науки і культури.
"Застій" в економіці поєднувався з великою питомою вагою військових витрат у бюджеті (45% коштів витрачалося на ВПК), падінням життєвого рівня, що викликало об'єктивну потребу в радикальних перетвореннях.
У 1965-1985 роки завершилося формування основних інститутів радянської бюрократичної системи. Одночасно все більш виразно виявлялися її неефективність і порочність (корупція, протекціонізм і т.д.). Відбувалася деградація правлячої верхівки суспільства-номенклатури, що стала оплотом консерватизму. Суспільство зіткнулося з явищем геронтократії, коли при владі опинилися старіючі, хворі лідери.
Ю.в. Андропов, який зайняв після смерті Брежнєва (листопад 1982 року) пост Генерального секретаря ЦК КПРС, спробував розгорнути боротьбу з корупцією, оновити систему за рахунок її очищення від «розклалися» елементів номенклатури і зміцнення дисципліни в суспільстві. Але ці починання прийняли характер традиційної радянської кампанії, а після смерті Андропова (Лютий 1984 року) і зовсім були згорнуті. Найвищу посаду в державі зайняв близький соратник Брежнєва 73-річний К.у. Черненко, який помер у березні 1985 року.
Проте, необхідність змін усвідомлювалася керівництвом країни. Андропов і в деякій мірі Черненко намагалися здійснити окремі назрілі перетворення (обмеження загального планування, зміна системи ціноутворення та ін.), Але ці спроби закінчилися безрезультатно. Прийшли в квітні 1985 року до влади «молоді» партійні керівники — м.с. Горбачов, є. К. Лігачов та інші поєднували в собі прихильність комуністичної ідеї і методам управління і прагнення до перетворення соціалістичного суспільства.
Позначилася криза і в соціальній сфері. На початку 80-х років реальні доходи на душу населення (порівняно з 1966-1970 роками) зменшилися майже втричі. Поступово, незважаючи на розвиток науки і техніки, погіршувалася якість охорони здоров'я — СРСР займав 50-е місце в світі за рівнем дитячої смертності.
Зберігалася зрівняльна і дефіцитна система розподілу в нижній частині соціальної піраміди приходила в протиріччя з охоронюваною системою привілеїв шару керуючих. Відчуження від політичної влади, засобів виробництва, а фактично і від громадянських прав призвело до соціальної апатії в суспільстві, деформації моралі, падіння моральності.
Посилення ідеологічного контролю, переслідування інакомислячих обернулося розвитком дисидентського руху, незважаючи на свою нечисленність, що отримав широкий резонанс за кордоном.
"Холодна війна" завдала удару по ідеї "природних союзників«, висунувши на перший план в США концепцію» імперії зла«, в СРСР — теза про»кривавий імперіалізм". "Холодна війна", що склалася біполярна система на чолі з СРСР і США, вилилися в їх суперництво і безперервну, виснажливу гонку озброєнь.
До середини 80-х років економічна неспроможність великодержавних домагань Радянського Союзу стала очевидною. Його союзниками в основному були слаборозвинені держави "третього світу".
Безсилля радянської військової машини демонструвала і зайшла в глухий кут Афганська авантюра. Все це відбувалося на тлі посилення економічного і технологічного відставання СРСР від розвинених країн, в яких на той час здійснювався перехід до інформаційного (постіндустріального) суспільства, тобто до ресурсозберігаючих технологій і наукомістких виробництв (мікроелектроніки, інформатики, робототехніки).
Популярные вопросы