релігієзнавстві під "язичництвом" розуміють різноманітні релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прийняття ними вищих релігійних форм (як правило, світових релігій). Найчастіше цим поняттям позначають вірування тих народів, що не мали власних держав, а, створивши їх, одразу прийняли одну із світових релігій, минаючи стадію тривалого розвитку власно національно-державної релігії. Тому хронологічні рамки слов’янського язичництва надзвичайно широкі - своїми коренями воно сягає в кам’яний вік, а його пережитки можуть зберігатися до ХІХ - початку ХХ ст.
Язичництво давніх слов’ян саме по собі не є унікальним явищем у світовій історії релігій, це - слов’янський варіант загальнолюдського язичницького масиву, однак варіант неповторний. Цю неповторність язичництву давніх слов’ян додає перетинання в ньому кількох відносно самостійних релігійних шарів, на основі яких воно, власне кажучи, і сформувалося.
Спасибо (1)
Ответ дал: Гость
раньше за кристиянство жестоко наказывали но люди все ровно хотели ими быть, єто не помешало княгине ольге кристится самой. этим примером она показала, что она не боится даже самых строгих наказаний и верит в жизнь после смерти. она не окрестила народ, она крестилась сама но её примеру последывало много человек.
позже князь владимир окрестил всю русь, подаря этим, всем людям безсмертие
Ответ дал: Гость
примерно 4 тысячи лет назад.они заселили центральную и восточную европу приблизительно в v веке до нашей эры. эти племена разделились на и словян.
Популярные вопросы