Скласти розповідь "один день із життя давніх слов'ян" :-)​

Объяснение:

Основним заняттям ранніх слов'ян було землеробство. Найдавнішим вирощування зернових культур у лісовій зоні було підсічне землеробство. На окремих ділянках лісу селяни спалювали повалені вітром сухі дерева і таким чином проводили підготовку землі під посіви. Нерідко перед вирубуванням лісу дерева підсікали, щоб вони швидше висихали у вертикальному положенні. Тоді дерева валили і спалювали. Попіл був добривом, він же розпушував ґрунт. Після трьох років використання виснажену землю залишали и освоювали нову ділянку.

У лісостеповій зоні слов'яни жили невеликими селищами. Селилися вони на берегах річок, де були гарні луки і добрі ґрунти для обробітку. Ранні слов'яни використовували тут перелогову систему обробітку ґрунтів. Поле оброблялося і засівалося до того часу, поки земля давала хороші врожаї. Коли ж врожаї падали, поле залишалося для "відпочинку", а використовувалося інше. У той час вільних земель було багато, і слов'яни завжди мали добрі врожаї. Вирощували слов'яни пшеницю ячмінь. Археологічні знахідки того часу свідчать, що слов'яни користувалися досить добрими знаряддями праці, зокрема у них вже був залізний серп, мотики, кістяні й дерев'яні сохи з металевими наконечниками.

Слов'яни займалися також присадибним скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, свиней, полювали на хутрових звірів (хутра були цінним товаром). Слов'яни займалися рибальством, бортництвом (примітивним бджолярством), у лісах збирали гриби та ягоди. У слов'ян було розвинене ремесло. Найбільш поширеним було ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство і ткацтво.

Свої житла слов'яни споруджували в основному з дерева, заглиблювали їх наполовину в землю. Такі будинки були більш надійними й теплими. Посередині хати розташовувалися печі – для обігріву житла і приготування їжі. Печі були без димарів, палили "по-чорному", дим виходив через отвори в даху. Наявність печей в житлах відрізняє слов'янські поселення від їхніх північних сусідів – угрофіннів і південних степових кочівників. У них посеред житла розміщувалось відкрите вогнище, над яким підвішували казан. Недалеко від будинку обов'язково споруджувалася яма – льох, де слов'яни зберігали зерно та інші продукти.

весной 334 г. до н. э. греко-македонская армия переправилась через геллеспонт. она была невелика, но хорошо организована: в ней насчитывалось 30 тыс. человек пехоты и 5 тыс. всадников. главную массу пехоты составляли тяжеловооружённые: македонская фаланга, греческие союзники и наёмники. часть гетеров и несколько тысяч человек пехоты александр оставил в македонии под командой одного из полководцев старшего поколения — антипатра. первая встреча с противником произошла недалеко от геллеспонта, на реке граник, в мае 334 г. до н. э. в ней решающую роль сыграла македонская конница. захваченных в плен греческих наёмников, находившихся на службе у персов (около 2 тыс. человек), александр обратил в рабство и отправил в македонию, поскольку греки, находившиеся на персидской службе, на коринфском конгрессе были объявлены изменниками общему делу. победа при гранике сделала возможным дальнейшее продвижение по побережью малой азии.

причинами такого положения,как я считаю явились просчеты и неповоротливость(не принятие быстрых своевременных решений) самого правительства,неумение сделать долговременный прогноз-как долго продлится финансовый кризис,в некоторых случаях паника и самоустранение от решения проблем(пустили на самотек).действенные меры(финансовые вливания денег в банковскую систему) начали приниматься тогда,когда кризис набрал полную мощность,а не в начале когда можно было обойтись "малой кровью" поддержку производителей тоже начали производить не в начале,а когда те уже были почти на гране банкротства.а некоторые, поддержки так и не получили и заморзили или полностью прекратили свою деятельность.