Що нового з`явилось у соціальній структурі порівняно з періодом русі-україни ?

Объяснение:

Вивчення історії соціальної системи України сприяє більш грунтовному оволодінню загальноісторичним здобутком нашого народу, дає можливість студентам грунтовніше аналізувати різноманітні процеси минулого, розуміти закономірний поступ предків в майбутнє. Вивчаючи проблеми ІІІ модулю, ми повинн розвиток соціальної системи на різних етапах вітчизняної історії. Це, зокрема, дасть нам можливість зрозуміти також вагомість внеску нашого народу в євроатлантичну цивілізацію.

Відомо, що поділ праці, поява приватної власності, подальше зростання національно-етнічних, поселенських відмінностей призвели до процесів соціальної диференціації суспільства. Під її впливом інститут влади реорганізується в систему політичного планування, провідною силою якої є держава. Ці процеси і обумовили появу в ІХст. на етнічних українських землях такої держави, як Київська Русь.

Аналіз її соціальної структури, яка була досить різноманітною, показує певну відмінність від структури суспільства західноєвропейських держав. Своєрідність соціального організму Давньоруської держави полягала в тому, що в ній формувалися основні класи феодального суспільства – феодали та залежні селяни – поруч із існуванням багатьох перехідних категорій населення.

Історики логічно відносять Київську Русь до ранньофеодальних держав. В ній до класу феодалів належав великий князь київський, удільні князі, духовенство, бояри. До залежних від феодалів людей відносились “люди”, смерди, закупи, рядовичи, челядь, наймити, холопи, ізгої.

Великий князь київський був главою держави, розпоряджався общинними землями, формував військо – дружину, був воєначальником, адміністратором, суддею, мав вплив на церковні справи. Влада князя була спадковою й необмеженою. Удільні князі мали свої дружини, але були підручними, бо київський князь мобілізував залоги, полки від підвладних племен. Князь збирав зі своєю дружиною данину, прибутки йому надходили і від суду.

Чисельну категорію класу феодалів становили бояри – знатні, багаті люди, що належали до верхівки суспільства. Цей стан склався із місцевої родоплемінної знаті, дружинників князя, що осідали на землях, дарованих князем за вірну службу. Вже в ІХст. має місце соціальна диференціація серед бояр – вони поділяються на “великих”, “менших” і “земських”. “Великі” бояри ставали воєводами, канцлерами, тисяцькими; “менші” або “дрібні” бояри з’являлися як землевласники внаслідок того, що великий боярин наділяв їх селом. Вони знаходилися на нижчому шаблі князівської адміністрації – десяцькі, дворецькі та ін. Найбільш привілейованою, впливовою верствою були земські бояри. Це члени боярської ради (думи) – радники князя, “княжі мужі” – верхівка князівської військової дружини. Слід зазначити, що бояри на Русі не були закритою соціальною верствою, як шляхта на Заході. Боярином могла стати особа не боярського походження, яка здобула значні заслуги перед князем (а по суті перед державою).

1. хаммура́пи (букв. «старший родич — целитель») — царь вавилона (ок. 1793 — 1750 гг. до н. из i вавилонской (аморейской) династии. аахеперкара тутмос i — фараон египта из восемнадцатой династии нового царства, правивший между 1508 и 1494 до н. э. ту́тмос iii менхеперра (или минхеперра) — шестой фараон xviii династии древнеегипетских фараонов (1490, фактически 1468—1436 до н. э.; по другим данным, 1479—1425 до н. э., 1503—1447 до н. э. или 1525—1471 до н. хаммурапи был раньше.

2.царь хаммурапи своим законодательством попытался оформить и закрепить общественный строй государства, господствующей силой в котором должны были явиться мелкие и средние рабовладельцы. какое большое значение придавал хаммурапи своей законодательной деятельности, видно уже из того, что он приступил к ней в самом начале своего правления; 2-й год его царствования назван годом, когда “он установил право стране”. правда, этот ранний сборник законов не дошёл до нас; известные науке законы хаммурапи относятся уже к концу его царствования. эти законы были увековечены на большом чёрном базальтовом столбе. наверху лицевой стороны столба изображён царь, стоящий перед богом солнца шамашем — покровителем суда. под рельефом начертан текст законов, заполняющий обе стороны столба. текст распадается на три части. первой частью является обширное введение, в котором хаммурапи объявляет, что боги передали ему царство для того, “чтобы сильный не притеснял слабого”. затем следует перечисление благодеяний, которые были оказаны хаммурапи своего государства. среди них упоминаются города крайнего юга во главе с ларсой, а также города по среднему течению евфрата и тигра — мари, ашшур, ниневия и др. следовательно, базальтовый столб с законами хаммурапи был воздвигнут им уже после победы над римсином и подчинения государств, расположенных по среднему течению евфрата и тигра, т. е. в начале 30-х годов его правления. надо полагать, что копии законов были изготовлены для всех крупных городов его царства. после введения следуют статьи законов, которые, в свою очередь, заканчиваются обстоятельным заключением. памятник сохранился, в общем, хорошо. лишь статьи последних столбцов лицевой стороны были стёрты. очевидно, это было сделано по повелению эламского царя, перевёзшего после своего вторжения в двуречье этот памятник из вавилонии в сузы, где он и был найден. на основании сохранившихся следов можно установить, что на выскобленном месте было начертано 35 статей, а всего в памятнике насчитывается 282 статьи. на основании различных копий, найденных в раскопанных древних библиотеках ниневии, ниппура, вавилона и др., можно восстановить большую часть уничтоженных эламским завоевателем статей.

3.должник,а тоесть его жена или дети отрабатывали долг только 3 года.их нельзя было продать или убить.а с рабом делай,что хочешь.

появился персонаж баба-яга.ну а как обьяснить не знаю