Які галузі промисловості розвивалися на західноукраїнських землях ?​

У Західній Україні промисловість мала кустарно-ремісничий характер. Становлення фабрично-заводської промисловості не завершилось. Технічний рівень промисловості залишався низьким. У 1913 р. на Галичині лише 4,9 % підприємств застосовували 5,5 % парових двигунів Австро-Угорщини, в обробній промисловості - менш ніж З %. їх потужність становила понад 6 тис к. с. (одна кінська сила дорівнювала праці 21 робітника). На Буковині в 1913 р. парові двигуни мали 600 підприємств. На підприємствах Закарпаття в 1905- 1909 рр. налічувалось усього 128 парових машин проти 119 наприкінці XIX ст. Почала змінюватися промислова географія Західної України. У Дрогобицько-Бориславському басейні добували нафту, в районі Калуша і Стебника - калійну сіль, на Стрийщині, Самбірщині, Стані-славщині, Сколівщині розвивалася лісопильна промисловість. Розвивалися харчова, нафтодобувна та озокеритнодобувна галузі, гірничо-хімічна, гірничодобувна промисловість нерудних матеріалів, нафтопереробна, скляна, керамічна та будівельна, будівельних матеріалів, хімічна, лісопильна, деревообробна та легка. Заводське машинобудування та металообробка були практично не розвинені. Розвивалася електроенергетична та електротехнічна промисловість. Працювало 14 підприємств з виробництва електроустаткування. В 1913 р. активи цієї галузі становили 8 млн кор., з них 3/4 контролювали німецькі концерни.  У харчовій промисловості за вартістю продукції перше місце посіла борошномельна галузь. Цукрова галузь практично не розвивалася. У пивоварному та спиртово-горілчаному виробництві в 1902 р. працювало 77 пивоварних заводів. Західноукраїнські фабрики лише незначною мірою забезпечували місцеві потреби в тютюнових виробах і переважна частина їх завозилася з центральних районів монархії Габсбургів.  Будівництво залізниць, як і в попередні десятиріччя, вели переважно зі стратегічних міркувань.

избирался делегатом xxii (1961), xxiv (1971) и всех последующих (1976, 1981, 1986, 1990) съездов кпсс. с 1970 по 1990 год был депутатом верховного совета 8—12 созывов. член президиума верховного совета с 1985 по 1990 год; председатель президиума верховного совета с октября 1988 по май 1989 года. председатель комиссии по делам молодёжи совета союза верховного совета (1974—1979); председатель комиссии законодательных предположений совета союза верховного совета (1979—1984); председатель комиссии по иностранным делам совета союза верховного совета (1984—1985); народный депутат от кпсс  — 1989 (март)  — 1990 (март); председатель верховного совета (сформирован съездом народных депутатов)  — 1989 (май)  — 1990 (март); депутат верховного совета рсфср 10—11 созывов (1980—1990).

4 ноября 1991 года начальник по надзору за исполнением законов о государственной безопасности генеральной прокуратуры виктор илюхин возбудил против м.  с.  горбачёва уголовное дело по статье 64 уголовного кодекса рсфср (измена родине) в связи с подписанием постановлений госсовета от 6 сентября 1991  г. о представлении независимости латвии, литве, эстонии; генеральный прокурор николай трубин закрыл дело, а через два дня илюхин был уволен из органов прокуратуры[14][15]. 13 июня 1992 года, созванный с разрешения конституционного суда рсфср, пленум цк кпсс исключил м.  с.  горбачёва из партии[16][17].

слова принадлежат давиду , который так ответил филистимлянину голиафу