Як давній грецький історик плутарх оцінює полководницький хист юлія цезаря

«...Зовсім інакше склалося його подальше життя, коли йому довелося вести війни й ходити в походи, наслідком яких стало завоювання Галлії. Він виявився воїном і полководцем, який ні в чому не поступається жодному з найбільш гідних подиву та найвидатніших воєначальників світу - усіх їх Цезар своїми подвигами перевершив. Так, одні з них не можуть рівнятися з ним щодо суворості місць, у яких він змушений був воювати, других він перевершив розміром завойованої країни, третіх - кількістю й силою переможених ворогів, четвертих - труднощами, яких зазнав, воюючи з дикими й віроломними племенами, п’ятих - людяністю та милосердям у поводженні з полоненими, шостих - щедрістю та вдячністю своїм воїнам і, нарешті, всіх - тим, що виграв найбільше битв і знищив найбільшу кількість ворогів.

Серед своїх воїнів Цезар користувався такою любов’ю й відданістю, що навіть люди, які під іншим керівництвом нічим особливим не відзначалися, показували небачену відвагу й ішли у вир небезпек заради слави Цезаря.

Бойовий дух і славолюбство (серед вояків) Цезар сам виховував і підтримував насамперед тим, що щедро роздавав нагороди й почесті, даючи цим зрозуміти, що нагромаджує на війнах багатства не для власної розкоші й утіхи, а береже їх як загальне добро для відзначень за ратні заслуги, за собою лишаючи тільки право нагороджувати тих, хто цього заслуговує» (Плутарх).

Гай Юлий Цезарь (13 июля 100 до н. э. -15 марта 44 до н. э. ) - римский политический деятель и полководец; диктатор в 49, 48-46, 45, с 44 до н. э. - пожизненно. Начал политическую деятельность как сторонник республиканской группировки, занимая должности военного трибуна в 73 до н. э. , эдила в 65 до н. э. , претора в 62 до н. э. Добиваясь консулата, в 60 до н. э. вступил в союз с Г. Помпеем и Крассом (1-й триумвират) . Консул в 59 до н. э. , затем наместник Галлии; в 58-51 до н. э. подчинил Риму всю заальпийскую Галлию. В 49 до н. э. , опираясь на армию, начал борьбу за единовластие. Разгромив Помпея и его сторонников в 49-45 до н. э. (Красс умер в 53 до н. э. ) , оказался во главе государства. Сосредоточив в своих руках ряд важнейших республиканских должностей (диктатора, консула и т. п. ) , стал фактически монархом. Убит в результате заговора республиканцев. Автор "Записок о галльской войне" и "Записок о гражданских войнах"; провел реформу календаря (Юлианский календарь) . С правлением Цезаря, установившего режим единоличной власти, связаны последние годы римской республики. Имя Цезаря было превращено в титул римских императоров; впоследствии от него произошли русские слова "царь", "кесарь", немецкое "кайзер

Объяснение:

основные направления внутренней политики бориса годунова: 1)широкое строительство крепостей 2)отправка дворянских детей на учёбу за границу 3)учреждение патриаршества