Внутрішня і зовнішня політика Юлія Цезаря​

ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.

Объяснение:

мне кажется, помимо своего место положения, основная причина  в материале из которго были построены эти сооружения. в междуречье возводили горы-насыпи, которые как бы, соединяли небо и землю. дожди и ветры разрушали эти сооружения, их периодически подновляли и

египетские пирамиды строились в долине нила, в отличие от разрушившихся глиняных башен, пирамиды в основном сложены каменых блоков, которые по прочности в тысячи раз превосходили материал построек башен междуречья. доказательство тому, что и по сей день египетские пирамиды поражают нас своим величием.

«статья 5. китай согласился запретить ввоз в свои владения оружия и боевых припасов, а равно и материала, предназначенного исключительно для производства оружия и боевых припасов. императорским указом от 25 августа 1901 г. было постановлено запретить такой ввоз в течение двух лет. новые указы могут быть изданы впоследствии, чтобы продолжить этот срок через каждые два года, в случае если державы найдут это необходимым. статья 6. императорским указом от 22 мая 1901 г. его величество император китая обязался уплатить державам вознаграждение в четыреста пятьдесят миллионов хайгуанских лан (таэлей) < > эта сумма будет приносить 4% годовых, а капитал будет уплачен китаем в 39 лет < > статья 7. китайское правительство согласилось считать квартал, занимаемый миссиями, специально предназначенным для их пользования и поставленным под охрану их собственной полиции; в этом квартале китайцы не будут иметь права селиться < > статья 8. китайское правительство согласилось срыть форты в та-ку, а равно те, кои могут помешать свободному сообщению между пекином и морем. во исполнение сего были приняты меры. статья 10. китайское правительство взяло на себя напечатание и обнародование в течение двух лет во всех городах провинций следующих императорских указов: а) указ от 1 февраля 1901 года, запрещающий под страхом смертной казни принадлежать к антиевропейской партии; б) указы от 13 и 21 февраля, 29 апреля и 19 августа 1901 года, содержащие перечень наказаний, к которым присуждены виновные < > д) указ от 1 февраля 1901 года, коим объявляется, что все генерал-губернаторы, губернаторы и провинциальные или местные должностные лица отвечают за порядок в их округах и что в случае новых антиеевропейских беспорядков или других нарушений трактатов, которые не будут немедленно подавлены и за которые виновные не понесли наказания, эти должностные лица будут немедленно отставлены без права занять новые должности и получать новые почести».