Внутрішня і зовнішня політика Юлія Цезаря​

ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.

Объяснение:

в 1830-1850-е гг во многом под влиянием восстания декабристов в россии сложилось три направления общественного движения: 1)правительственное или консервативное.2)либеральное.3)революционное.

иудаизм, наиболее ранняя монотеистическая религия, возникшая в 1-м тыс. до н. э. в палестине. распространена в основном среди евреев. иудаизма верят в яхве (единого бога, творца и властелина вселенной), бессмертие души, загробную жизнь, грядущий приход мессии, богоизбранность еврейского народа (идея «завета», союза, договора народа с богом, в котором народ выступает как носитель божественного откровения). канон священных книг иудаизма включает тору («пятикнижие моисея»), книги пророков и т. н. писания. различные толкования и комментарии канона собраны в талмуде. в иудаизме получили распространение мистические учения (, хасидизм). число последователей оценивается в ок. 18 млн. (ок. 1/3 из них в сша).христианство, одна из трех т. н. мировых религий (наряду с буддизмом и исламом). имеет три основных направления: православие, католицизм, протестантизм. в основе — вера в иисуса христа как богочеловека, спасителя, воплощение 2-го лица триединого божества (см. троица). приобщение верующих к божественной благодати происходит через участие в таинствах. источник вероучения христианства — священное предание, главным в нем является священное писание (библия); а также «символ веры», решения вселенских и некоторых поместных соборов, отдельные творения отцов церкви. христианство возникло в 1 в. н. э. среди евреев палестины, сразу же распространилось у других народов средиземноморья. в 4 в. стало государственной религией римской империи. к 13 в. вся европа была христианизирована. на руси христианство распространилось под влиянием византии с 10 в. в результате схизмы (разделение церквей) христианство в 1054 раскололось на православие и католицизм. из католицизма в ходе реформации в 16 в. выделился протестантизм. общее число христиан превышает 1 млрд. человек.