Что ожидало московских стрельцов и начальных людей с воеводой в случае взятия кремля восставшими? ​

троя, полуостров малая азия.

государственная уставная грамота предусматривала создание в россии двухпалатного государственного сейма, состоящего из сената и посольской избы, а также двухпалатных сеймов на местах. к компетенции государственного сейма относилось утверждение законов и бюджета, но за императором закреплялось право законодательной инициативы и право вето. депутатов избирали от дворянских уездных собраний и городских обществ. соответственно избирательные права получали владевшие недвижимостью дворяне, а от городских обществ — владельцы недвижимости, лица с высшим образованием, предприниматели, купцы первых двух гильдий, цеховые мастера. право избирать получали лица старше 25 лет, а быть избранными — старше 30 лет и имевшие определенный имущественный ценз. положения государственной уставной грамоты предусматривали территориально-административную реформу в стране: вся территория империи разделялась на наместничества (каждое из нескольких губерний). провозглашались разделение административной и судебных властей, независимость судей, равенство подданных перед законом, неприкосновенность личности и собственности, свобода печати и вероисповедания. проект конституции не был опубликован, но был известен широкому кругу лиц. с ее идеями связана преобразовательная деятельность а. д. на посту генерал-губернатора центральных губерний. ряд положений государственной уставной грамоты нашел свое отражение в конституции н. м. муравьева. впервые государственная уставная грамота была опубликована польскими повстанцами в 1831. позднее, в 1837 ее опубликовал публицист р. уркварт, а в 1861 — вольная типография а. и. герцена в лондоне. точно неуверена насчет избирательного права, но все остальные положения точно прогрессивны.

під час великого посту 1653 року нікон оголосив проведення церковної реформи, що мала на меті уподібнення російської церкви іншим православним церквам. йшлося про обрядові і літургійні відмінності, що сформувалися протягом кількох віків між православними церквами. відмінності стосувалися кількості пальців, якими виконувалося хресне знамення, кількості разів вимови слова «алилуя» під час служби, напрямку руху процесії навколо святинь, кількості просфор при причащенні, написання імені ісуса.підняте ніконом питання реформи знайшло повну підтримку царя олексія, у перекладах богослужбової літератури надав київський монах єпифаній славинецький. 1654 року реформи були затверджені церковним собором, окрім обрядових особливостей постановлено було також у відповідність з візантійськими і богослужбову літературу.проте реформа знайшла ів і призвела до розколу церкви на прихильників реформи — «ніконіан» та ів — «старообрядців» або «розкольників», яких очолив аввакум петрович. аввакум вважав, що старі російські книги краще відпові православній вірі, тоді як нікон керувався політичними мотивами — бажанням оволодіти константинополем і служити у святій софії в співслужінні з константинопольським патріархом.владна підтримка ніконіанських реформ вирішила їх успіх. прихильників старого обряду 1656 року було постановлено відлучати від церкви, а згодом і піддавати суворим карам. так, був страчений митрополит коломни павел, ув'язнена і загинула від голоду бояриня феодосія морозова. широко практикувалося спалення заживо вірних у зрубі, зокрема 1682 року такої участі зазнав і сам протопоп аввакум. переслідування старообрядців спонукало їх до втечі до глухих районів московського царства або закордон.

конечно 2)м.м.сперанский