Що спільного і відмінного в розвитку московської держави й османської імперії?

Актуальність. 700-річчя османської державності (1299-1999) - подія, зазначена оон і по-різному зустрінутий громадськістю та вченими різних країн. залишимо осторонь гострі політичні оцінки і ретроспекції тенденційного характеру, які в надлишку з'явилися в зв'язку з цим - умовної - датою. європа ще не охолола від хрестових походів, як зі сходу потягнуло обпалюючим жаром нових воєн. спочатку біля кордонів втомленою візантії, а потім і далі - на курних дорогах , протоптаних хрестоносцями, з'явилися мовчазні смагляві вершники. у другій половині xiii - на початку xiv ст. на півострові мала азія, або інакше в анатолії, почала складатися нова держава - османська імперія. її становлення, як вся специфіка цивілізаційного типу, була безпосередньо пов'язана з військово-міграційними процесами. суть справи в тому, що друга (після сельджуків) хвиля переселення тюркського етносу в малу азію з далеких просторів центральної азії була ініційована потужним тиском татаро-монгольського

Формой налогов в древней руси выступала дань, которую выплачивали подвластные племена. чаще всего единицей налогообложения выступал «дым», то есть дом, или семейный очаг. размер налога традиционно был в одну шкурку с дыма. в некоторых случаях, с племени вятичей, бралось по монете от рала (плуга). формой сбора дани было полюдье, когда князь с дружиной с ноября по апрель объезжал подданных. русь делилась на несколько податных округов, полюдье в киевском округе проходило по землям древлян, дреговичей, кривичей, радимичей и северян. особый округ представлял собой новгород, выплачивающий около 3000 гривен. максимальный размер дани по поздней венгерской легенде в x веке составлял 10 тыс. марок (30 или более тысяч гривен). сбор дани осуществляли дружины по несколько сотен воинов. господствующая этно-сословная группа населения, которая называлась «русь» выплачивала князю десятую часть от своих годовых доходов.  в 946 году после подавления восстания древлян княгиня ольга провела налоговую реформу, упорядочив сбор дани. она установила «уроки», то есть размеры дани, и создала «погосты», крепости на пути полюдья, в которых жили княжеские администраторы и куда свозилась дань. такая форма сбора дани и сама дань назывались «повоз». при уплате налога подданные получали глиняные печати с княжеским знаком, что страховало их от повторного сбора. реформа содействовала централизации великокняжеской власти и ослаблению власти племенных князей.