князь володимир - постать, місце якої в пам'яті україни, росії та білорусі викарбовано тисячоліттям історії та культури. постать, з якої починається нова сторінка історії східних слов'ян. однак, як народні думи й житійні оповіді, так і світська публіцистика часто приховують від нас головне - історичну особистість князя-хрестителя та його добу, справді переломну для нашої історії.
у сиву давнину про князя володимира знали хіба що представники великокнязівського клану. це так звана родова пам'ять, найліпше прописана у літописах. останні складалися переважно при княжих дворах та архієрейських кафедрах, рідше в монастирях. так вже сталося, що вельможі та єпископи були першими меценатами нашої історичної пам'яті та ідеологами її політики. через те й важко почути у тогочасних джерелах про те, чим жили інші представники давньоруського соціуму.
однак, навіть постать хрестителя русі, як не дивно, у багатьох моментах досі прихована під спудом історії. володимир - святий. про це знають навіть школярі. а коли його канонізовано, чи, простіше кажучи, зараховано до сонму святих - відповіді не дасть жодне джерело. швидше за все - ніколи, бо не було потреби, адже авторитет визначав святість, і всередині родинної пам'яті ця святість не підлягала сумніву.
а що ж коїлося поза кланом рюриковичів-гедиміновичів, які вважали себе спадкоємцями володимира? думи та фольклорні перекази про володимира-ясне сонечко були поширені в народі скрізь - і в південній русі, і в новгороді, і навіть у скандинавії. одначе, фольклор не містив біографічної конкретики. а що ж писемні джерела? річ у тім, що повість временних літ (далі: пвл) - перший відомий нам літописний текст - відділяє від хрещення русі аж ціле століття, понад три покоління сучасників! історична пам'ять у добу, що передувала винайденню преси, як правило, затирала інформацію в такому часовому проміжку. відновити її за усього комплексу джерел - не просте завдання історика.
Популярные вопросы