Життя на фронті і в тилу в роки першої світової війни

у той час як для солдатів тил був, перш за все, зоною для одужання і відпочинку, для цивільних осіб це було зовсім навпаки. для жителів тилових зон це означало радикальний розрив з їх довоєнною повсякденністю, оскільки вони були порушені безпосередніми наслідками війни.

по обидва боки фронту міста і села в тилу піддавалися регулярним повітряним бомбардуванням. у союзників була дилема: коли вони ударяли по ворогу в цих зонах, вони часто вбивали або ранили цивільних осіб. в цілому, цивільні особи в тилу повинні були витримати мілітаризацію свого повсякденного життя. місцеве населення повинно було підкорятися військовому командуванню, відкривати свої будинки солдатам, розквартированим в їхніх містах, і надавати всі товари і матеріали, необхідні для утримання військ. більш того, армійські командири були особливо занепокоєні безпекою своїх військ в цьому чутливому районі за фронтом. страх перед шпигунством був всюдисущим, і жителі піддавалися комендантського часу і обмеженням на мобільність.

згідно з логікою військових, цивільні особи в армійських зонах були в основному тягарем. наприклад, командири британської армії схвалили примусові евакуації цілих сіл, тому що вони хотіли більше місця для своїх військ і побоювалися, що цивільні біженці будуть забивати вулиці, коли вони орють в своїх будинках.

щодо фронту, то особливу увагу потрібно віднести життю в траншеях. умови траншей широко варіювалися між різними театрами війни, а також пори року і погодою. однак життя у будь-якій траншеї життя було важким: обмежений простір, де знаходиться велика кількість людей. залишки продуктів, порожні банки та інші відходи, присутність вбиральні, загальний бруд, нездатність слідкувати за своєю гігієною, створювало умови серйозного ризику для здоров'я (і це не з урахуванням військових ризиків). війська в траншеях також страждали від погоди: зима 1916-1917 років у франції і фландрії була найхолоднішою в пам'яті; траншеї затоплялися іноді до поясної висоти, всякий раз, коли йшов дощ.

во-первых,выгодное .положение во-вторых,дальновидная политика московских князей.

почему москва стала центром объединения? объективно примерно равные шансы возглавить процесс объединения земель имели два «молодых» города — москва и тверь. они находились на северо-востоке руси в относительном отдалении от границ с ордой (и от границ с литвой, польшей, ливонией) и потому были защищены от внезапных нападений. москва и тверь стояли на землях, куда после батыева нашествия бежало население владимирских, рязанских, ростовских и других княжеств, где наблюдался демографический рост. через оба княжества проходили важные торговые пути, и они умели пользоваться своего местоположения. исход борьбы москвы и твери определялся поэтому личными качествами их правителей. московские князья в этом смысле превосходили тверских конкурентов. они не были государственными деятелями, но лучше других умели приноровиться к характеру своего времени». этапы объединения. процесс создания единого российского государства занял длительный период с конца xiii — начала xiv в. до конца xv— начала xvi в. конец xiii— первая половина xivв.: — образование московского княжества при князе данииле александровиче (конец xiii в.) и его территориальный рост (переславль, можайск, коломна), начало соперничества с тверью за ярлык на великое владимирское княжение и первый успех москвы (1318г., убийство в орде тверского князя михаила и передача ярлыка московскому князю юрию, который владел им до 1325 г.); — вокняжение ивана даниловича калиты .иван калита принял участие в карательном походе монголо-татар против твери, население которой в 1327 г. восстало и убило ханского баскака чолхана. результатом было ослабление твери и приобретение москвой ярлыка на великое княжение (с 1328

нельзя не согласиться с этим.трагедия гражданской войны состоит в том,что военные действия происходят между гражданами одной страны,которые по сути должны быть сплочёнными перед лицом других государств.время гражданской войны-это не только время падения и разрухи в целом,но и борьба за влась,огромное кровопролитие,столкновение классов.также и духовное оскудевание страны-происхидит раскол единой страны на лагеря,отсутсвует сплочённость,нет единства страны.а страна,снедаемая гражданской войной-лёгкая добыча для стран,заинтересованных в делах воюющей страны.то есть разрозненной стране угрожает потеря суверенитета,а значит появляется угроза государству и его народу