Аналіз ситуації спонукав в. леніна до неочікуваного для багатьох рядових комуністів, вихованих на працях к. маркса і того ж таки в. леніна, висновку: або радянська влада відмовиться від «кавалерійської атаки на капітал», або народ змете її. ще в березні 1920 р. в. ленін рішуче заперечував л. троцькому, який пропонував замінити продрозкладку продподатком та відновити товарообіг. та вже на x з'їзді (1921 р.) партії в. ленін змінив свою позицію і закликав перейти до «нової економічної політики» (непу) і навіть погрожував відставкою, якщо партія не підтримає його. марево світової революції, на яку покладалося стільки надій, розтануло за горизонтом економічної стабілізації на заході, і тепер більшовики повинні були самостійно вирішити питання, що робити далі. к. маркс жодної поради щодо цього не залишив. відтак в. ленін дійшов до думки, що потрібно змінити тактику й соціалізм в росії слід будувати за капіталізму. неп саме і був пристосованою більшовиками до умов комуністичної росії особливою формою державного капіталізму. в. ленін заявляв, що неп - «це всерйоз і надовго», але він ніколи не казав, що це назавжди. прийнята x з'їздом ркп(б) резолюція «про заміну продрозкладки продподатком» передбачала набагато ширшу програму, ніж можна було зробити висновок з назви резолюції — вона заклала основи індустріального стрибка. слухаючи виступ в. леніна, делегати x з'їзду без перебільшення пережили шок - вождь закликав їх до того, у боротьбі з чим вони проливали кров на фронтах громадянської війни, наближаючи епоху «світової комуни». ще кілька місяців тому за слова, виголошувані тепер в. леніним, вчк на чолі з ф. дзержинським відправляла на смерть тисячі «ворогів революції». питанням першочергової ваги було кооперування селянства. розв'язання цієї і включало селян у соціалістичне будівництво, з одного боку, і нейтралізовувало їх як потенційно ворожу більшовикам силу, з другого. створення прошарку, за словами в. леніна, «цивілізованих кооператорів», налагодження нормальних економічних зв'язків між містом і селом залишало комуністам надію дочекатися світової пролетарської революції, яка «запізнювалася». якщо вона все ж таки не відбудеться - самостійно, усупереч ученню к. маркса, будувати соціалізм у росії, ій «імперіалізмом». підоймою для відродження не лише села, а й економіки в цілому, стала заміна продовольчої розкладки чітко визначеним податком, дозвіл оренди землі й найму робочої сили. тепер селянин, сплативши державі наперед відомі йому обсяги податку, вільно продавав решту своєї продукції на ринку й отримував прибуток. відтак за 1922-1924 рр. сільське господарство досягло рівня найуспішнішого з довоєнних 1913 р., а споживання м'яса в сім'ях зросло вдвічі. запроваджуючи неп, держава зберегла за собою «командні висоти» у важкій промисловості та інших найважливіших галузях, зате дозволила приватну торгівлю й дрібне приватне виробництво із застосуванням найманої робочої сили. та й державна промисловість тепер змушена була не просто виконувати план, а працювати на ринок, оскільки була переведена на самофінансування - що продано, те й можна розподіляти серед працівників. не всім це виявилося під силу, тому частина дрібних виробництв збанкрутіла й була продана колишнім власникам або передана в оренду чи здана в концесію (за роки непу було надано дозвіл лише на 123 концесії).
Спасибо
Популярные вопросы