Какой вклад в и культуру страны внёс а. п. чехов.?

василий iii иванович (1479–1533)  – великий князь московский (с 1505  сын ивана iii и софьи палеолог. василия iii называют «последним собирателем земли », так как при нем были присоединены последние полусамостоятельные земли – псков, волоцкий удел, рязанское, новгород-северское княжества. в ходе -литовской войны начала xvi  в. в  состав россии вошел смоленск (1514). в своей внутренней политике василий iii опирался на церковь, поддерживающую его в борьбе с феодальной оппозицией. в правление василия iii росло поместное дворянское землевладение, принимались меры по ограничению привилегий княжеско-боярской аристократии. поощрял идеологическое обоснование исключительного положения москвы как «третьего рима», идеи «сказания о князьях владимирских». при нем заметно международное положение московского государства. василий iii в договоре 1514  г. максимилианом i, с императором священной римской империи, первым из российских правителей был назван царем.

оскільки книгодрукування не існувало, книги переписували. найбільша книгописна майстерня функціонувала при софійському соборі. крім книгописців і палітурників, над виготовленням книг працювали редактори, перекладачі, художники, ювеліри й ін. тому книги являли собою дорогий витвір фахівців різних спеціальностей. наприклад, у візантії лише за одну з них можна було купити великий міський будинок або 12 га землі. вочевидь, не менше книга коштувала і в русі.

прекрасно оздоблені книги є безцінними пам'ятками українського середньовіччя. на жаль, до нашого часу їх збереглося небагато. з-поміж них слід виокремити реймське євангеліє - книгу, яку із собою в посазі до франції лнна ярославна, котра вийшла заміж за французького короля. вражає вишуканість художнього оформлення остроми-рового євангелія (1056-1057). яскравим свідченням високої майстерності письма та ілюстрування слугує ізборник святослава (1073). у ньому вперше вміщено груповий портрет реальних людей - святослава ярославича та його сім'ї. відомим є мстиславове євангеліє, написане у два стовпці гарним уставом на 213 аркушах.

розвивалася література: перекладна й оригінальна богословського і світського змісту. найдавнішою у східнослов'янських народів вважається руська редакція тексту нового заповіту -галицьке євангеліє (1144). поширювалося оригінальне письменство. почали з'являтися твори житійного жанру, в яких описувалося життя мучеників і подвижників. оповідання про окремі епізоди з життя святих об'єднувалися в збірки - патерики. найвизначнішим із них є києво-печерський патерик.