Визначте перевищення між точками гора андозька та гора гола

600-700м над уровнем моря

законы почв. о закономерностях распространения почв на земной поверхности впервые написал в. в. докучаев в работе «к учению о зонах природы» на примере равнины. к основным законам почв относят: закон горизонтальной (широтной) почвенной зональности; закон фациальности (провинциальности) почв; закон аналогичных топографических рядов; закон вертикальной зональности.

законы горизонтальной и вертикальной почвенной зональности были сформулированы в. в. докучаевым в 1899 г. в работе «к учению о зонах природы». «поскольку все важнейшие почвообразователи распределяются на земной поверхности в виде поясов или зон, вытянутых более или менее параллельно широтам, то неизбежно, что и должны располагаться на земной поверхности зонально, в строжайшей зависимости от климата, растительности и пр.». эта концепция получила развитие в работах к. д. глинки, л. и. прасолова, и. п. герасимова, в. а. ковды, н. н. розова, е. в. лобовой и др.

закон горизонтальной зональности говоритотом, что основные типы почв распространены на равнинах по континентам или в виде широтных почвенных зон (полос), последовательно сменяющих друг друга при изменении широты местности в зависимости от изменения всех важнейших почвообразователей (природных компонентов) от экватора к полюсам, а в россии с севера на юг.

основа зональности — неравномерное поступление солнечной энергии на разных широтах земли из-за ее шарообразности и кругового вращения. с широтным распределением тепла связано так же распределение влаги, выпадение осадков, а в связи с этим развитие зональных растительных и почвенных спектров.

тайга темнохвойная (ель, пихта, сосна сибирская и кедровая) и светлохвойная тайга(лесная сосна, лиственница, некоторые американские виды сосны). 

амазонка:

амазо́нка  — ріка в південній америці, друга за довжиною (6592 км) і найповноводніша ріка нашої планети. її основні витоки, мараньйон і укаялі беруть початок у перуанських ан­дах і об'єднуються в один потік довжиною 4 тисячі км, що тече на схід через бразилію. система має близько 48 280 км навігаційних шляхів, басейн ріки складає 7  мільйонів км², біля половини загальної площі південної америки. впадає в атлантичний океан у районі екватора, створюючи у гирлі острів маражо.

її дельта має ширину 80 км, через яку проходить така величезна кількість води, що на відстані 64 км від берега вода на поверхні океану залишається прісною. у басейні амазонки 5  мільйонів км² займають тропічні ліси, у яких зустрічаються 30% усіх відомих видів тварин і рослин. це найвологіша область землі; середній рівень опадів  — 2540 мм у рік. незалежні дослідження показали, що з 1985 року відбувається інтенсивна вирубка лісів (12% проти 0,6% у 1975 році), що може порушити екологічну систему регіону.

                    нил:

ніл (араб. النيلan-nīl, в єгипті називається ель-бахр; лат. nilus)  на ділянці між асуаном і каїром ніл тече через западину у вапняковому плато.

ширина долини змінюється від 1-3 км на півдні до 20-25 км на півночі. нижче каїру річище розширюється і переходить у багаторукавну дельту площею приблизно 24 тис. кв. км.

щорічні розливи нілу, які відкладенням на заплаві великої кількості родючого мулу, сприяли ранньому розвитку землеробства. внаслідок того, що велика кількість мулу осідає на дні та берегах річки, поверхня долини нілу має нахил від річки, а не до неї. береги на 1-2 метри вищі за середній рівень долини. тому під час розливів ніл заливав своїми всю рівнину.

в результаті будівництва в 1960-х роках висотної асуанської греблі на півдні країни утворилося велике озеро насер, з'явилася можливість регулювати стік нілу і попереджувати катастрофічні паводки.

у єгипті ніл не має жодної постійної притоки. ніл розливається тому, що у субекваторіальному поясі панують екваторіальні вітри. випаровуваність з поверхні ріки значно перевищує кількість атмосферних опадів. на території єгипту початок паводка нілу припадає на червень-липень, а його пік  — на вересень. взимку відбувається поступове зниження рівня води, і в травні він мінімальний. у цей час вода прозора, тоді як у повноводдя  — каламутна через високий вміст принесених з екваторіальних районів наносів.

у хартумі, столиці судану, з'єднуються два могутні потоки  — білий ніл і блакитний ніл, які формують річку, що багато тисячоліть тому стала колискою великої цивілізації фараон