В електричну мережу з напругою 120 В ввімкнені послідовно три резистори, опори яких відповідно дорівнюють 12, 9 і 3 Ом

q=c*u

c=4πε₀εr

q=4πε₀εru

поверхностная плотность q/s=q/(4πr²)

4,5*10^(-7)=ε₀εru/r²

r=ε₀εu/4,5*10^(-7)=8.854×10^(-12)*1200/4,5*10^(-7)=2.36^10(-2)=2.36 см

t=4 с

r=2 м

v=?

v=s/t

s=2πr

s=2*3,14*2

s=12,56 м

v=12,56/4

v=3,14 м/с

магнітне поле є векторним полем, тобто з кожною точкою простору пов'язаний вектор магнітної індукції який характеризує величину і напрям магнітого поля у цій точці і може мінятися з плином часу. поряд з вектором електромагнітної індукції , магнітне поле також описується вектором напруженості .

у вакуумі ці вектори пропорційні між собою: , де k - константа, що залежить від вибору системи одиниць. в системі сі, k = μ0 - так званій магнітній проникності вакууму. деякі системи одиниць, наприклад сгсг, побудовані так, щоб вектори індукції та напруженості магнітного поля тотожно дорівнювали один одному: .

однак у середовищі ці вектори є різними: вектор напруженості описує лише магнітне поле створене рухомими (струмами) ігноруючи поле створене середовищем, тоді як вектор індукції враховує ще й вплив середовища:

де - вектор намагніченості середовища.