На сьомому році навчання я перейшла до паралельного класу. Я була товстенькою і мене дуже дражнили через мою повноту. Казали, що я жирна, що я товстуха. Це робили хлопці, дівчата ж вважали, що я товста, отже у них менше конкуренції. Я нікому не жалілася — вирішила, що мені необхідно сильно схуднути. Я цього неймовірно хотіла. Це бажання перетворилося на манію. Я пила виключно воду, мінімально їла. Мама готувала мені їжу, а я її викидала. І на цьому підґрунті у мене розпочалася анорексія. Мене навіть хотіли покласти до психіатричної лікарні, але мама відмовилася. І тоді ми вирішили, що мені треба змінити клас. Я перейшла до іншого класу, де в мене з’явилася хороша подруга, а разом із нею — підтримка. Справи одразу пішли на поправку, я почала нормально харчуватися, у мене покращився настрій. Мої стосунки з колишніми однокласниками обірвалися назавжди. Зараз я заводжу лише таких друзів, які якимось чином перевірені, і я теж «люблю очима».
Объяснение:
Це історія одної жінки–Анни (31 рік). Яка в дитинстві мала справу з булінгом. Історія знайдена на нтернету.
/не знаю чи підійде,вибач,якщо що
Популярные вопросы