ответ:
історія людства рясніє війнами. чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. потім загарбували території заради корисних копалин, світового
різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.
плаче ярославна "в путивлі на валу, на брамі", бо її ладо, князь ігор повів дружину "на землю половецьку за землю руську".
залишається вдовою горпина чурай, напівсиротою — її донька маруся.
багато горя несли війни. і хоч україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. згадайте розділ поеми і. драча "ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть врубелів "демон" жахнувся. в хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.
найбільшим лихом хх століття була для україни, як і для багатьох інших країн світу друга світова війна. активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках
Популярные вопросы