Доведіть, що Аппалачі — старі гори

Уздовж східного узбережжя Північної Америки більш ніж на 2000 км в напрямку з південного заходу на північний схід до затоки Св. Лаврентія простягнулися гори Аппалачі. Вони продовжуються і на острові Ньюфаундленд. Особливості Аппалачів обумовлені їх віком. Південна частина гірської країни сотні мільйонів років тому була зібрана в складки. У північній частині (разом з островом Ньюфаундленд) процес горотворення відбувався лише у першій половині палеозойської ери. Межею між цими частинами вважають глибоку тектонічну западину, що проходить від озера Ері по долині річки Гудзон. Північні Аппалачі нижчі за Південні. Це хвилясте плоскогір'я, над яким здіймаються гірські хребти, масиви й поодинокі гори. Найбільш гориста територія на північ від м. Нью-Йорк та на схід від озера Онтаріо.
У четвертинному періоді Північні Аппалачі покривав льодовик і залишив відклади у вигляді моренних валів. Хоча у гір в основному пологі схили, але в окремих масивах збереглися глибокі льодовикові зниження, частина з яких заповнена водою.
На сході хребти Північних Аппалачів простягаються до Атлантичного океану, створюючи розчленовану берегову лінію із численними островами, півостровами та затоками. Одна з найбільших заток Фанді відома найвищими у світі припли-
вами, висота яких досягає 18 м.
Рельєф Південних Аппалачів більш складний. Зі сходу гори оточені слабо розчленованим плато. Процеси горотворення в районі Аппалачів давно завершилися, а тому гори мають згладжені невисокі вершини з пологими схилами, широкі долини й зниження.
Ще одна особливість Аппалачів — виходи на поверхню шарів, що містять різні корисні копалини. Серед них залізні, мідні, титанові, цинкові руди. Також в Аппалачах виявлено одне з найбільших у світі родовищ азбесту. Та найголовніше багатство давньої гірської країни — це запаси високоякісного кам'яного вугілля.