Як ссавці пристосовуються до життя в умовах пустелі?​

Верблюд, африканский страус, жёлтый скорпион, рогатая гадюка, аддакс

З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).

Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.

Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).

З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.

Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.

моллюски двухсторонне-симметричны, но тело не сегментировано, как у червей и членистоногих.

высшие хордовые. позвоночные, эволюция происходила на основе одного общего плана строения. его главные черты: двусторонняя (билатеральная) симметрия (одна сторона тела представляет собой зеркальное отражение другой), наличие гибкого и прочного осевого скелета – позвоночника. передний конец которого преобразован в череп. и деление тела на отделы – головной, туловищный и хвостовой. с позвоночником как с опорой связано развитие парных конечностей и их поясов, а также формирование мощной мускулатуры. эти особенности строения обеспечили позвоночным ключевое свойство их образа жизни – высокую активность (подвижность), крайне важную при поиске и преследовании добычи (пищи). необходимость в сложной двигательной активностью к развитию спинного и головного мозга, а также органов чувств. на этой основе усложняется и поведение позвоночных, образуются группировки (семьи, стада, стаи, колонии), позволяющие полнее использовать природные ресурсы. более высокий уровень жизнедеятельности позвоночных по сравнению с беспозвоночными и низшими хордовыми, совершенствование способов размножения, заботы о потомстве, защиты от врагов дали позвоночным (несмотря на тенденцию к снижению плодовитости) преимущества в борьбе за существование и обеспечили этим животным успех в расселении по всей поверхности земли и освоении самых различных местообитаний