Які особливості будови кісткової тканини ​

Кісткова тканина – це спеціалізований тип сполучної тканини,

особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до

70% неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію – гідрооксиапатитів).

Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити,

остеокласти) та міжклітинна речовина (осеїнові волокна і осеомукоїд).

Остеобласти – молоді, малодиференційовані клітини, за рахунок яких

утворюється кісткова тканина. Вони розташовуються у місцях новоутворення

тканини, а у дорослому організмі – в окісті та місцях регенерації кістки.

Остеобласти мають неправильну полігональну форму, одне ядро, гранулярну

ендоплазматичну сітку і комплекс Гольджі, що синтезують глікопротеїни та

протеоглікани осеомукоїду.

Остеоцити – це основні високодиференційовані клітини кісткової

тканини, що розвиваються з остеобластів. Вони мають подовгасту форму,

відростки, лежать у кісткових порожнинах (лакунах), що повторюють форму

клітини. Від порожнини відходять кісткові канальці, які анастомозують між

собою і містять відростки остеоцитів. По цих канальцях відбуваються

обмінні процеси між остеоцитами і судинами через тканинну рідину.

Остеоцити підтримують нормальний стан міжклітинної речовини (кісткового

матриксу), але рівень синтетичних процесів у них нижчий порівняно з

остеобластами.

Остеокласти – це великі багатоядерні клітини з мікроворсинками у

вигляді гофрованої облямівки. Вони беруть участь у руйнуванні і

розсмоктуванні кісткової тканини з утворенням навколо них кісткових

порожнин. Остеокласт є спеціалізованим макрофагом, попередником якого

може бути моноцит крові.

Рис. 1. Клітини кісткової тканини

Функції кісткових тканин:

1. Опорно-механічна функція – формує скелет організму, який відіграє

роль опори і переміщення тіла у Захисна функція – завдяки значній міцності кісток скелета

забезпечується захист внутрішніх органів і тканин від пошкоджень.

3. Депо мінеральних речовин – кальцію, фосфору та інших хімічних

елементів.

вращение по орбите  притяжение поглащение солнечных

нагревание до коласальный температур

  различают двигательную и опорную функции позвоночника человека. все это накладывает свой отпечаток на строение этой части тела. качественному выполнению всех возложенных на него функций способствует анатомия позвоночника.

24 позвонка - подвижные. они обеспечивают гибкость тела и позволяют совершать различные наклонные движения. остальные десять позвонков не способностью к движению. это обусловлено тем, что пять крестцовых позвонков срослись в одну кость, которая носит название крестец. копчиковый отдел позвоночника носит рудиментарный характер. ученые всерьез говорят о том, что этот отдел позвоночного столба не несет на себе никакой функциональной нагрузки и является остаточным явлением исчезнувшего в процессе эволюции хвоста. копчиковые позвонки также абсолютно неподвижны.

для обеспечения амортизационной функции позвоночный столб имеет изгибы и достаточную возможность подвижности. при выполнении амортизационной функции самую большую нагрузку испытывают межпозвоночные диски. с возрастом они теряют свою способность к поглощению воды, происходит их обезвоживание, отложение солей и деструкция. это является причиной возникновения такого заболевания, как остеохондроз.

все позвонки связываются между собой при связок, состоящих из плотной соединительной ткани. эта ткань способна выдерживать самые экстремальные нагрузки. в большинстве случаев травм происходит разрыв кости в месте крепления соединительной ткани, а связки при этом остаются целыми. поддерживают позвоночный столб многочисленный мышцы спины, шеи и таза.