Знайдзице у вершы назоуники 2-га скланення, вызначце их склон. падкрэслице у словах литары, правапис яких трэба правяраць. дзед мароз нес свой мех ды паставиу мех у снег. снег ишоу, ишоу, дзед свой мех и не знайшоу. развязал птушки мех, там знайшли гарэзны смех.

1. я горжусь тобою,друг!

1)по ц. в.повеств.

2)по интонации восклиц.

3)1 грамматическа основа-просто предложение я(подлежащие,местоимение) горжусь(сказуемое,глагол)

4)по строению 1-подлежащие,2_сказуемое,двусоставное,прямое

5)по нвч распростр,ю тобою(дополнение)

6)есть обращение,значит осложнено

7)схема

точно не уверена, но вроде так: [в'аc'й'олы]. 

війна. просто слово. п'ять літер. але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та

що таке війна? чому вона так впливає на людину? щоб розібратися в цьому питанні, я вирішив зазирнути до історії людства. колись війна була для первісних людей запорукою виживання, необхідністю. вони захищалися від хижих звірів, від нападів інших племен.

з часом люди збудували села та міста, захищаючись від хижаків. також навчилися розводити худобу та вирощувати хліб. начебто потреба у війні мала зникнути.

але, звільнившись від потреби воювати заради виживання, люди почали воювати заради слави та збагачення. імена великих завойовників збереглися донині в історії: олександр македонський, чінгісхан, тамерлан, наполеон. про великі війни складені перекази та легенди. а який хлопчина в дитинстві не грав у війну? не мріяв мчати з мечем на коні, грізним виглядом розлякуючи ворогів?

проте що несе війна мирному населенню? от скоро сімдесят років, як закінчилася велика вітчизняна війна. її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих у полях мін та снарядів. на досвіді воєнного покоління ми знаємо, що війна — це біль та страждання. зараз уявляється неможливим лежати в окопі в сорокаградусний мороз. або жити на чотириста грамів хліба в день. з чим можемо ми порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда?

зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. він теплий та лагідний. я знаю, що за заходом має бути схід. а яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. і народжується відчуття: не треба більше війни. ніколи. перреведеш на свой)