Скласти речення з словом- випускний -щоб він виражав іменик набережна- щоб виражав прикметник

у рябчика в снігу два порятунки: перший — що під снігом тепло ночувати, а другий — сніг тягне з собою на землю з дерев усяке насіннячко на поживу рябчикові. під снігом рябчик шукає насіннячко, робить там ходи й віконечка вгорі для повітря. ідеш іноді в лісі на лижах, дивишся — з’явилася голівка й сховалася: то рябчик. навіть і не два, а три порятунки рябчикові під снігом: і тепло, і їжа, і сховатися можна від яструба.тетерук під снігом не бігає, йому б тільки переховатися від негоди. ходів великих під снігом, як у рябчика, у тетерука не буває, але влаштування квартири також чепурне: позаду відхідок, попереду дірочка над головою для повітря.сіра куріпка в нас не любить зариватися в сніг і літає ночувати в село на токи. перебуде куріпка ніч на селі й уранці летить по корм на те ж саме місце. куріпка, як я помітив, або дикість свою втратила, або ж від природи нерозумна. яструб помічає її перельоти, і, буває, вона тільки вилітати намірилась, а яструб уже чекає її на дереві.тетерук, я вважаю, значно розумніший за куріпку. одного разу було зі мною в лісі таке. іду я на лижах; день гарний, добрий мороз. відкривається переді мною велика галявина, на галявині високі берези, а на березах тетеруки живляться бруньками. довго я милувався, але нараз усі тетеруки кинулися вниз і позаривалися в сніг під березами. тієї ж миті з’явився яструб, упав на те місце, де позаривалися тетеруки, і почав ходити. просто над самими тетеруками ходить, а догадатися не може копнути ногою й схопити. мені це було дуже цікаво. : «якщо він ходить, то, певно ж, чує їх під собою, і дуже ж розумний яструб великий, а того немає, щоб догадатися й гребнути лапою на якийсь вершок чи два в снігу».ходить і ходить.забажалося мені тетерукам, і почав я підкрадатися до яструба. сніг м’який, лижі не шелестять; та тільки я почав об’їжджати кущами галявину, раптом провалився крізь присипаний снігом ялівець по самі вуха.вилазив я з провалу, звичайно, уже не без шуму й гадав: «яструб це почув і полетів».виліз і про яструба вже й не думаю, а коли галявину об’їхав і виглянув із-за дерева, яструб просто переді мною на короткий постріл ходить у тетеруків над головами. я вистрілив. він ліг. а тетеруки так були налякані яструбом, що й пострілу не злякалися. підійшов я до них, торохнув лижею, і вони з-під снігу один за одним як почали, як почали вилітати; хто ніколи не бачив, зомлів би.

жили були два півника. тук і тік. так вони дружили, що і сказати важко. але одного дня, коли вони збирали урожай до них підійшла лиха чаклунка, яка була перевдягнена в купця. вона не любила коли хтось дружить і вона хотіла їх посварити. ось вона підійшла до них і попросила води. коли тік збігав за водою, туку вона дала кукурудзу. звичайну на на вигляд кукурудзу. тук з'їв її і враз посварився з тіком. а сам пішов до чаклунки, прислужувати їй. тік довго   думав як врятувати брата і пішов його шукати. по дорозі він зустрів лося. він спитав в нього чи не бачив він такого не великого на зріст з червоним чубчиком півника? лось якраз бачив його і сказав куди він пішов. потім тік зустрів по дорозі голубку. розпитав у неї про тука і вона відповіла що його бачила. далі він прийшов до хати лихой чаклунки, коли тука вона послала працювати на город. він благав її, щоб вона повернула йому друга. чаклунка сказала йому:

  - гаразд. я зніму чари з нього якщо ти принесеш мені 150 лір*.

  - та де ж я візьму стільки грошей?  

  - незнаю, але ти повинен принести їх до півночі. якщо ти не принесеш їх до півночі мої чари посиляться і твій друг назавжди буде служити мені.

  і він пішов шукати 150 лір. до піночі він їх знайшов. точніше йому дала їх королева. вона йому. опівночі він приніс злій чаклунці гроші і вона розчарувала його брата.! кінець.