Твир миниатюра про маму наукраинскомязыке

Мама! у цьому слові, в цьому призначенні жінки природа утілила найвищий свій ідеал. ще в дохристиянські часи люди вірили, що існують сили, які оберігають сімейне вогнище від злих духів, від яких залежить спокій і добробут у будинку. улюбленою хранителькою сімейного вогнища у наших далеких предків була богиня мокоша, або, як її ще називали, — богиня берегиня. яке поетичне, яке тонке ім’я. та, яка береже житло, оберігає від невірного кроку, від напасті і зла. ми знаємо її. уранці, поспішно ковтаємо їжу, приготовану її руками, і біжимо в школу, часто забуваючи подякувати її. засинаючи увечері, бачимо над собою її лагідні очі. забуваємо іноді сказати тим очам слова любові або навіть коротке «добрій ночі». ми знаємо її! ту берегиню, яка ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама заради нас жертвує усім — навіть життям! ім’я цієї богині — мати. у усіх народів шана до матері була таким же священним почуттям, як і любов до батьківщини. мати дає життя. а без батьківщини — ми сироти. і перед ними у нас один загальний обов’язок — любити, поважати, берегти. мати і дитя — самий прекрасний образ з людської історії. народні легенди, розпові про матір, яка не замислюючись віддає своє життя за щастя дитини.

килимом- орудний

моху-знахідний

пвітря-називний

красою-орудний 

Якось усі тварини стали однаковими. сталося це тому, що вони так заздрили один одному, так хотіли бути не такими, якими є, що сталося диво. одного разу звірі, дивляться - а вони всі один на одного схожі! хто був мишею, а хто левом - не вгадати. зраділи звірі спочатку, але недовго вони раділи. виявилося, що жити такому натовпу однакових звірів майже нема де, та й їжі замало. і почалися у них бійки за їжу та місце, де жити можна. дуже скоро звірі зрозуміли, що краще різними бути: і жити буде де, і їжі вистачить. а якщо залишаться вони однаковими, то або помруть з голоду, або повбивають один одного у бійках.  і прокинулися на другий день звірі такими, як раніше були: лев знов став левом, а миша - мишею. так і живуть тепер звірі різними і один одному не заздрять.