Написати перевірне слово до слова стемніло

“дружба — главное чудо всегда, сто открытий для всех нас таящее. и любая беда — не беда, если рядом друзья настоящие! ”

в дружном коллективе видят не только и не столько недостатки, а главное, видят достоинства друг друга.

давайте поучимся замечать хорошее (положительное) у своих одноклассников. а вам в этом “волшебный стул”.

на “волшебный стул” приглашается один из участников игры: как только он садится, “высвечиваются” и становятся очевидными только все его достоинства; присутствующие рассказывают о том, что видят их глаза: называют качества (умный, добрый, ; поведенческие характеристики (он всегда , к нему можно обратиться с ; говорят о внешних достоинствах, например: красивые волосы.

(“волшебный стул” позволяет говорить о товарище как бы со стороны, придает элемент таинственности игре, на ребенка смотрят как бы впервые.

эти детям обрести уверенность в себе, позволяют осознать себя как носителя достоинств, изменяют положение ребенка в классе, переориентируют внимание детей с “недостатков” на “достоинства”).

хвастуни завжди мають все краще, аніж оточуючі.

хтось викинув сміття на узбіччя, але якась совісна людина прибрала його.

міський транспорт почав розвиватися на почаку 20 століття.

на сцені колектив танцював закарпатський танець.

мама завжди називає мене рзними пестливими словами.

мені шістнадцятий

біля зупинки стояв кістлявий парубок і смалив цигарку.

агентство запропонувало непоганий відпочинок у єгипті.

зловісні звуки перервали сон івана івановича.

у кожному фільмі для головного героя повинна блиснути надія - і тоді він переможе зло!

минуло тепле літо .сьогодні вже починається гроза. небо   дивиться похмуро на землю, що вбралася у золоті шати.   мабуть хоче   вмити її. восени погода дуже мінлива. тільки зранку стало сонечко, обігріло все навкруги, та ось раптом поповзли   сірі хмари. вони   пливли низько і швидко затягли   весь небосхил. почавсь дощ, гримав грім, спалахувала блискавка. дощ виливсь за кілька хвилин, хмари посвітлішали і поптливли далі. знову з"явилось сонечко. за осінній день погода  так може мінятися багато разів.    не дарма у нашого народу є прислів"я : "восени день блисне, а три кисне.   в осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає."

після того юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав юрко, він не захотів більше з ними знатися. а коли батьки запитували, чому ж тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і вів її прогнав. що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. але так і не побачив. переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. а коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то юрко все не хотів сідати. казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться тося. і вона й справді появилась. стала біля своєї хати й дивилась, як вони сі у машину. їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась. — поклич її,— сказала мати юркові, — а-а,— махнув той рукою й одвернувся, скривившись. — поклич, попрощаєшся. але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? і, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла