давня весна леся українка
була весна весела, щедра, мила,
промінням грала, сипала квітки,
вона летіла хутко, мов стокрила,
за нею вслід співучії пташки!
все ожило, усе загомоніло –
зелений шум, веселая луна!
співало все, сміялось і бриніло,
а я лежала хвора й самотна.
я думала: «весна для всіх настала,
дарунки всім несе вона, ясна,
для мене тільки дару не ,
мене забула радісна весна».
ні, не забула! у вікно до мене
заглянули від яблуні гілки,
замиготіло листячко зелене,
посипались білесенькі квітки.
прилинув вітер, і в тісній хатині
він про весняну волю заспівав,
а з ним прилинули пісні пташині,
і любий гай свій відгук з ним прислав.
моя душа ніколи не забуде
того дарунку, що весна дала;
весни такої не було й не буде,
як та була, що за вікном цвіла.
Популярные вопросы