Прочитайте текст і виконайте завдання 1─ 4 (розділові знаки пропущено).
[1] Батьківщиною слов’янської абетки як відомо стала одна з найдавніших європейських держав Болгарія. [2] Саме там на її Балканських високогір’ях у долинах Тракії знайшли собі притулок і захисток мудрі вигнанці учні Кирила і Мефодія. [3] Вони продовжили велику освітню місію братів не дали згаснути духовному вогнищу.[4] Писемність очі людини. [5] А вони мають бути проникливими тобто дивитися на світ бачити його очима і предків і наступних поколінь. [6] А для цього потрібно знати всі витоки своєї духовності і свою історію і свою культуру.
1.Інверсія є в реченні
А [1] Б [3] В [4] Г [5] Д [6]
2. Односкладним реченням є
А [2] Б [3] В [4] Г [5] Д [6]
3. Вставна конструкція є в реченні
А [1] Б [2] В [4] Г [5] Д [7]

"хто не знає свого минулого той не має майбутнього"

-доброго дня не могли б ви покликати до телефону антона.

-так звичайно почекайте секундочку.

-ало.

-привіт антохов що нам задавали з .

-та ця година тільки щоденник відкрию. -добре. -так номер 254, 255, 258. -і велике.

-не зараховано поки

-поки

на вулиці прекрасний ранок. легенький морозець, але річка вже покрилась льодом. друзі побігли до села.   там неподалік невеличке, але глибоке озеро. хлопці вирішили покататися. лід твердій але з дирками. коли хлопці дійшли до середини він почав тріскатися.   як тільки вони зробили крок, то вмить провалилися.

хлопці щодуху вибирались, але тільке більше ламали лід.   тут їх побачили дорослі

  а дальше сам) 

я памятаю, як одного разу ми з батьками ходили до театру. це була дуже цікава вистава, але наші місця були не дуже зручними для перегляду. я майже нічого не бачила, проте я чула красиві голоси, розкішний вокал і виразну вимову буздоганно вивчених реплік. так я трохи розуміла, про що йшлося у спектаклі. і ось, коли величезний дядько, що сидів переді мною, встав і вийшов, я нарешті змогла побачити те, що робилося на сцені. маю сказати, це було просто дивовижно! звучала красива музика,   на сцені танцювали актори у яскравих сукнях. всі рухи були чіткі, відрепетирувані до блиску. кожен танцюрист танцював бездоганно, наче механізм у якомусь довершенному технічному диві! та, на превеликий жаль, чоловік повернувся на своє глядацьке місце прямо переді мною і я, засмучена до нестями, безнадійно впала на стілець. так і закінчився мій похід до театру.