есе кордони мови ніколи не збігаються з географією
​

мурашки -  дуже-дуже сильні комахи!

вони можуть підняти речі удвоє   а то й більше раз

неймові!

я дуже люблю мурашок!

коли дивися на мурашник здаетьтся що там повний хаос!

але кожна муракша занята своєю справою.

хтось носить матеріали для мурашника,хтось збарає їжу,а хтось строїть домівку! я дуже поважаю мурашок!  

лiто- цiкаво, а скiльки вже лiтнiх канiкул було в тебе? це легко полiчити! i всi вони рiзнi. як же їх запам*ятати? спробуй щолiта записувати враження про найцiкавiшi днi канiкул.

якби я потрапив у давній київ то обовязково б прихопив з собою відеокамеру та фотоапарат. і ось я у давньому києві найперше я зніму на відео камеру того часних відомих людей.зберу зразки зниклих рослин.знайду стародавні книги.зніму на відео камеру війни битви.це все я забиру з собою у теперішній і ще види сьогодні зниклих тварин.думаю це все змінити уявлення про давній київ.

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує.