есе кордони мови ніколи не збігаються з географією
​

коли я читаю книгу я мов потрапляю в інший світ там де є сміливі герої та злі. вони на своєму прикладі вчать нас сміливості, розуму та мужності. з книжок ми набуваємо добрих рис з добрих героїв та убуваємо злих із злих героїв. отже, я згоден з прислів"ям: "книга вчить, як на світі жить", бо вона й насправді вчить нас жити.   

я вважаю що потрібно гарно вчитися ,щоб досягти успіхів у житті.адже всюди потрібна наука.ніде без неї не обійтись.люди які не хотіли вчитися,прогулювали школу,не робили завдання нічого в житті не   досягли.тому й нам дітям потрібно задуматись -чи хочемо ми чогось досягти? якщо   так   то нам потрібно вчитися ,вчитися і ще раз вчитися.

дитина забула про уроки, тому що зайнялася малюванням.

берези, що росли вздовж берегів, давали густу тінь.

учора день був такий же ясний, як і сьогодні.

сумно і закономірно, що молодь, - творець майбутньої історії, є чи не найбільш пасивною частиною українського суспільства. один з найменш економічно захищених верств населення, світогляд якої ще продовжує формуватися, вона інтуїтивно відчуває наближення ї української кризи, який вона не в силах запобігти.розпіарені проблеми, такі як "необхідність конституційної реформи", "вступ до нато" та чергові позачергові вибори відсувають в далеку площину інформаційного простору постійне погіршення стану довкілля та охорони здоров'я, розпродаж стратегічних промислових об'єктів, занепад села, поширення тютюнопаління та алкоголізму, наркотичної та ігрової залежності, епідемії туберкульозу, сніду, зростаюча кількість ракових та серцево-судинних захворювань у молодих людей.враховуючи, що населення україни щорічно зменшується приблизно на півмільйона, що буде з народом через століття?