І10 дієприкметникових зворотів у художній літературі

Лежало в долині місто, освітлене вогнями. прибита на дверях табличка свідчила, що тут знаходиться музей. до великого ставу спускалися три алеї, обсаджені кущами калини. сповнений любові, я іду по вулиці вузькій. дніпро, ти вдень ясний пливеш, заглиблений в минуле. квіти, принесені мамою, поставили на стіл. дерева, посаджені учнями, зазеленіли навесні. твір,  написаний учнем, високо оцінив учитель.

1.лед, незміцнілий на річці студеної, немов як тане цукор, лежить 2.по степу, не встигла охолонути за ніч, вже тягне знову теплий вітер 3.му-му, зроду не бувала в таких покоях, дуже злякалася 4.будинок стояв серед степу, нічим не обгороджена 5. люди, не вирішували глумитися над герасимом, боялися його. 1) он сдлал это так неловко, что задел образок моего ангела, висевший на дубовой спинке кровати, и что убитая муха упала мне прямо на голову. 2) это-кружок из кардона, вставленный в деревянную ножку, в которой кружок этот подвигался посредством шпельков. между ними ласково блистели темно-голубые клочки неба, украшенные золотыми крапинками звезд. стрелы, пущенные в него мужчинами, упали, жалкие, обратно на землю. расскажи мне, как это было! - попросил я старуху, чувствую впереди одну из слвных сказок, сложенных в степях.

“недалеко од богуслава, коло росі, в довгому покрученому яру розкинулось село семигори” – так починається повість і. нечуя-левицького “кайдашева сім’я”. в цьому творі на фоні надзвичайних пейзажів українських містечок автор зображує життя типової родини: її звички, звичаї, та малює велику панораму тогочасного суспільства. автор начебто реально доторкається до теми, яка актуальна і зараз – в – нас з вами. невже через сто років, тобто у наш час, немає суперечок між дітьми і батьками, між свекрухами і невістками? звичайно є. можливо, навіть, що ці сварки набувають набагато більшого розвитку, ніж тоді. перегортаючи сторінки повісті, я вдивляюсь в старовинні звичаї, але в той же час обмеженість старого омелька кайдаша, і елементи набожності: “господи! чи в вас бога немає в серці, що паскудите язики? ” – говорить він своїм синам. вони, діти, починають не поважати батька й чіплятися до нього: в семигорах нема і де втопитися, бо в ставках старій жабі по коліно, хіба з корчми йдучи…” це стається, мабуть, тому, що усе життя омелько був кріпаком і все життя робив на панщині, а після скасування кріпацтва він намагався у горілці втопити усі страждання, які завдали йому пани. а, може, й тому, що робити стало менше, робити потрібно було на себе, й з’являлись гроші і вільний час. в творі яскраво зображено розшарування селянства (це видно з сімей кайдашів, довбишів, ів), послаблення родинних зв’язків, у цих обставинах: “не лізь, бо задушу, іродова душа” – кричить карпо на батька. відносини свекрухи й невістки автор зображує так: “свекруха стояла над душею в мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за холодну воду, або так: “мотрю, дай сюди, бо як пхну, то ноги задереш! ” - кричала кайдашиха, і намагалась у мотрі забрати мотовило. мелашки кайдашиха теж зовсім не жалкує: “… вона одразу почастувала її полином.” але після мелащчиного протесту, після неповернення мелашки з києва. свекруха стає м’якшою: “вертайся, дочко додому; тобі ніхто й лихого слова не скаже.” після цього у кайдашевій хаті стала “мирнота”, але на дворі між двома господарями почався нелад. омелько намагався відстоювати свої права, і лаврін вже вважав себе господарем, і, як молодий син, говорив: ”… ви сьогодні господар, а я завтра.” з того часу усе господарство було у руках лавріна: ”…загнали діти батька на піч на одпочинок.” старий кайдаш тільки горісно зітхав, що став він ”маленьким кайдашицем” після похорон батька на деякий час знов відновився мир між двома родинами, але це було не на довго. невдовзі почався переділ цього господарства. мотрі, як гарної, бережливої, а потім і скупої господині, здалося, мов частка лавріна довша: ”бодай вас лиха година міряла, як ви ще переміряли, “ інова половина виходить довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину.” ці сварки переростають у величезні родинні скандали, вони входять до щоденного життя сімей. кайдашиха, ображаючи мотрю, кричить і ображає своїх онуків: ”твої діти такі зміюки, як ти. наплодила вовченят, то не пускай їх до моєї дітки.” мелашка, яка була “… поетичною душею, з ласкавим серцем”, довго не встрявала в різні сімейні конфлікти, але поступово вона воює за півня, коня, порося, а зрештою за грушу. і в цих суперечках вже не поступається перед кайдашами. і. нечуй-левицький відобразив побут двох сімей, заради того, щоб гарні люди не ставали жорстокими, безжалісними та безсердечними.

у нашому світі,де   соціальна і матеріальна нерівність тільки росте ,де люди гублять   і руйнують свій духовний світ ,ві перевагу брудному багатству,де багаті пригнічують   незаможних,завжди знаходяться люди,які   уславляють найкращі риси   людства-духовність,шляхетність,честь,чесність,розум,милосердя,любов.

  щоб досягти всього цього,треба жити своїм розумом і честю,діяти згідно зі своєю совістю,не вимикаючи її ,поводитись за законами чесності.образ праведної людини не дається ні від кого,і маємо дбати про те ,щоб,досягаючи матеріального статку ,ми зберегли свою людяність,залишалися людьми,здатними підставити своє плече іншим,тоді здобудемо своєю плідною працею -своє щастя!