Скласти сенкан до слова сало, олія, жири
​

…з діда прадіда цілюща й незрадлива сила вступає в кожного, хто зустрічає великодній ранок. дзвони церков не дзвонять, а виспівують на весь світ: «христос воскрес! » люди йдуть до церкви (адже всю ніч чекали цієї звістки) і з уст в уста передається: «христос воскрес! воістину воскрес! » вийнято найкращий одяг. усе, що сьогодні одягають, одягається вперше — готувалося до великодня. у кошиках, сплетених з лози, стоять паски, вода, яйця, усілякі смачності що у кого є: сало» ковбаса, пироги. і усе те прикрашено чистим білим рушничком, чекає на себе краплі свяченої води. а церква і довкола церкви — мов великий живий квітник. люди стоять у душевній тиші і просвітленості. …встало сонце. урочиста процесія виходить із церкви. рід признається до роду, христосується, дарує на пам’ять по душам померлих писанки і пасочки. і така велика радість панує над людьми, ніби щойно над цим окрайцем землі перелетіли святі.

дівчина троянди поливала,і кудись катилась хмара нова і сміялась осінь за вікном

_ _ _ _ _ =========,і ======== ~~~~~~і ========  

взимку

вечір. виє, гуде за вікном завірюха. свище вітер. вночі знялася сильна заметіль. вранці діти вибігли у двір. навкруги пухнастий сніговий килим.у дворі великі замети. радіють діти, грають в сніжки, спішать ліпити сніговика, везуть санчата, несуть лижі. як весело взимку дітлахам!

вчора бабуся ірина розповідала діткам те що вона колись бачила, і це її дуже сильно вразило. ось і ввечері в парку дітлахи обсіли її, як курчата квочку і вона почала розповідь.

  - одного гарного, зимнього ранку коли я ще була маленька я пішла грати на двір. коли я вишла я грала на вулиці з своїми друзями. ось ми дуже довго грали і загубила свою рукавичку. ми всі її шукали, а я дуже сильно змерзла в руки і пішла додому. коли я прийшла, то там були зачинені двері. я хотіла зігріти руки в кишенях, але там був сніг і я не могла покласти туди руки. я знову пішла до друзів. вони в мене звичайно запитали чому я повернулась. і я розповіла. мої руки почали покриватися морозом і я ледве ними ворушила. мому другові сашку стало мене дуже шкода і він дав мені свої рукавички, а сам пішов додому. напевно за іншими. ми   ще грали і сашко також потім прийшов. я дуже була вдячна йому. потім коли я почала віддавати йому його рукавиці вон сказав мені, щоб я в них йшла додому. я звичайно дуже йому була вдячна і зразу не хотіла погоджуватись, але згодом я взяла його рукавиці і пішла додому. двері були зачинені тому, що моя мама ходила в магазин. потім я їй все розповіла і вона дуже добре оцінила вчинок сашка.  діти я хочу, щоб ви завжди були такими дружніми і одим одному.  цей вчинок можна назвати подвигом.