Монолог звернення 1) віра це нестримне бажання перетворити мрію в реальне життя

кожен з нас з нетерпінням чекає цю найприкраснішу пору - канікули. це колине нема іх завдань, шкільних проблем. і ти порчуваєш себе вільною пташкою.

-привіт-привіт. я тебе вже давно не бачила, куди ти зник? -я їздив відпочивати на море, де перебував все літо,а ти де відпочивала? -я відпочивала в багатьох місцях, наприклад їздила до лісу разом з друзями, де ми проводили час всі разом граючись,спілкуючись, відпочиваючи.-нічого собі,я б теж хотів зїздити в ліс де ми збирали б гриби, смажили на вогнищі шашлики, та спілкувалися.-а в мене є ідея! -яка? -а давай на цих вихідних зберемо всіх друзів і поїдемо відпочити? ! -це дуже гарна думка,давай.-ну що,тоді домовились,до зустрічі! -бувай! конечно это не писатель писал, но я постаралась,хотя вас не знаю.

ця картина була   дуже красивою.василь климик дуже виразно передав відчуття природи.

яби ми змогли б об"єднатися в одну родину, то , вважаю, всі наші проблеми стали би не такими вже й складними. керівники піклувались би про своїх підлеглих. лікарі боролись би за життя кожного хворого. нужденність зникла би, не було б безхатніх та сиріт. 

чи може спати спокійно хтось у родині, коли слабий та немічний плаче? й втомлений чи зайнятий будеш, та вирушиш на . чи зможеш істи, коли поряд стоїть голодна людина?   так, було б гарно, яби українці стали однією родиною. але поки це неможливо, треба кожному робити те, що він розуміє й може. треба об"єднуватися всім , хто вже небайдужий.