)Роставити розділові знаки, підкреслити відокремлені означення: Аж раптом заграє в ньому (Тарасові)якась радісна сила буйна і непокірна.​

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

спортивний м"яч,шкіряний м"яч, найкраща матуся,лагідна матуся, величезне озеро, київське озеро.

на ковзанці в неділю зібралося чимало дітей. братик і сестричка зі своїм собакою. усі навколо звертали увагу на нього. він невтомно бігав за дітьми, лизав малечі носа та ковзав на льоду неначе корова.коли ми стомилися, ми пішли додому. по дорозі ми побачили, що цуценято кульгає. ми швидко побігли до ветеринара та показали лапку цуцика йому. ми були дуже налякані, але ветеринар нас заспокоїв, та сказав що то була заноза. ми зраділи та пішли додому, а цуценятко радісно біжав перед нами!

  моє місто дуже красиве влітку.коли навкруги все зелене.я влітку дуже люблю ходи парком і дивитися на цю красу.мені це дуже подобається це робити.дивидться наці зелені дерева на цю красиву траву на ці квіти в моєму місті.

  я дуже люблю цей парк .і дуже люблю своє місто і всещо вньому є!