Діалог на тему моя улюблена телепередача (12 реплік не враховуючи привіт , бувай ть))
​

--Привіт!

- Привіт! Ідем сьогодні ввечері на вулицю?

- Ні, якраз у цей час починається моя улюблена передача.

- Ти ще телевізор дивишся? Дивно! Що ж таке цікаве ти там ще знаходиш? Я вже давно все дивлюсь в інтернеті!

- Ні, телевізор – це саме те, що треба! Це ретро! А ретро нині модно!- І що ж таке «ретрове» заважає тобі сьогодні піти з нами на вулицю?

- Ти знаєш, є така класна передача: «Світ навиворіт з Дмитром Комаровим». Він мандрує по всьому світу і знімає цікавенні репортажі про місцеві звичаї та традиції.

- Не чув! І що?

- А те, що сьогодні будуть показувати нову телепередачу, яку він знімав у Тибеті. А я давно захоплююсь Тибетом. Він обіцяв показати справжній череп йєті.

- Йєті?! Це хто? Тібетський Йорик?

- Ха! От приходь до мене, подивимося разом, і тоді будеш знати!

- Заінтригував! Тоді чекай мене о шостій!

-Добре. Бувай!

- До зустрічі!

осінь – гарна пора та ностальгічна пора…пора світлого смутку, різнокольорового листя та дощу. я вважаю, що дощ – це просто неймовірна погода.можна комфортно влаштуватися на підвіконні, дивитися на сповзаючі по склу краплини і просто мріяти з чашкою запашного чаю.а можна вдягнутися, взяти парасольку та піти на прогулянку з друзями. сміятися та хлюпати по лужах.адже ми самі створюємо настрій, тому саме ми можемо створити «свій» дощ…

осінь чудова пора року, за що її не любити.я дуже люблю цю порироку, за її красу та мелодійність. нещодавно пройшовся осінній дощ, кругом свіжість, лісові тварини готуються старанно до зимової сплячки. з кожним днем дощі все частішають, стає холодніше, трава жовтіє, птахів спів майже не чути, бо більшість вилетіли у вирій. у лісі настала