Твір про сутність людського буття, можливість "вийти за межі", знайти б виразити своє "я"

Людина – головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння? Мабуть, кожному з великих філософів, мислителів, видатних дослідників – Сократу, І.Канту, Г.Сковороді, Ж.-П.Сартру, З.Фрейду, М.Шелеру, В.І.Вернадському, Т. де Шардену, М.Фуко, А.Печчеї здавалося, що так. Однак з часом виявлялися нові складні проблеми. Вони стосувалися буття соціуму, впливу людини на природу в людського пізнання світу та власне себе. Ставало ясно: потрібні нові відповіді на питання «що є людина?» Тому для філософа проблема людини не застаріває та й не може застаріти.

Отже, перше, що потрібно наголосити.

если бы я был влшебником,я бы сделал много хорошиз поступков.и был бы этому рад этим поступкам,потомучто люблю делать хорошие вещи.я бы изменил нашу экологию,то в чём мы живем требует улудшения.

з самого раннього дитинства і до глибокої старовини все життя людини тісно пов’язане з мовою. мова – це засіб спілкування людей один з одним. якщо людина цурається своєї мови,не любить її, вона не заслуговує на ім’я людини. дитина ще не навчилася як слід говорити, а її слух вже ловить гуркіт бабиних казок, материнської пісеньки. казки й пісеньки – це теж мова. усе, що люди роблять у світі здійснюється за мови. без неї не можна працювати. мова призначена для того, щоб служити спілкуванню людей. отож любіть і шануйте рідну мову, вона наш найдорожчий скарб.