Наше, ми, тебе, всім, ти, тобі. Скласти з цєми займенниками кілька речень​

я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.

я  дуже люблю читати книжки.чому? тому що книга є найкращим порадником для всіх.недарма в народі кажуть: "хто багато читає,той багато знає","книга вчить, як на світі жить","з книгою жити - з добром дружити".

книги відкривають нам світ, уявити минуле, зазирнути в майбутнє.той, хто багато читає, краще мислить, вміє правильно висловлювати свою думку.

отож,шануймо,бережімо,читаймо книжки,бо в них зберігається мудрість багатьох поколінь.

мы писали это сочинение, долго писать, но если вы будете писаь его, обьязательно вспомните г.сковороду, его идею "сродного труда", притчу "бджола и шершень"

  кожна людина прагне чогось досягти у житті. хтось мріє про запаморочливу кар"єру, хтось -про здоров"я та щастя. але кожна людина хоче дружну та злагоджену родину.

  на мою думку, якщо в сім"ї панує лад,то все інше здаватиметься не таким важливим і складним. адже на багато легше жити, якщо знаєш, що вдома тебе чекають люблячі батьки або слухняні діти. сімейні сварки дуже різко відбиваються на дитячій психіці, та й для дорослих це морально складно.

  уявімо на хвилинку самотню людину,яка не спілкується з батьками,бо не може знайти з ними спільну мову. у неї не має родини. невже таку людину можна назвати щасливою? вона кожного дня прокидається у порожньому будинку, йде на роботу де на неї дивляться з докором та подивом, повертається додому,а її там ніхто не чекає. мені здається, такий хід подій нікому не сподобається. так чому ж люди самі руйнують своє щастя? чи не легше промовчати, поступитися, вибачитися, щоб уникнути сварок та конфліктів?

  отже,я вважаю ,що не потрібні ані багатства, ані кар"єра,якщо не має злагоди у родині. а якщо в сім"ї лад, то нащо ж клад?