Маленький твір на тему: "Як я розвивати свою мовну стійкість"

скільки існує народна творчість, стільки існує пісня. вона скрізь: в журбі і в радості,   на весіллі і на похованні.

у журбі люди співали завжди. мати- над колискою дитини, щоб заспокоїти та прогнати нічні жахіття. кріпаки співали, виливаючи весь біль та ненависть до панів. дівчата та парубки - від розчарування та самотності.

коли не можливо сказати, залишається тільки співати. з піснею горе стає хоч трохи, але легшим, в очах розвиднюється. вона ніби заколисує журбу. бо розумієш, що ти не один. автор пісні пережив таке, що і ти.

важко було б пережити самотність і печаль без пісні.

погода перед грозой, необычайно прекрасна. небо с одной стороны затянуто темно-серыми тучами, а с другой кажетчя небо голубое, но постепенно, примерно за пол часа, небо затягивается полностью, и кажется, вот-вот как пойдет гроза. перед грозой может греметь гром, сверкать молния. а в груди, такое ощущение, вренами страха, временами радости, дует холодный развеевающий волосы ветер. где-то вдалеке, видны просветы солнца. вскоре пойдет дождь, точнее ливень, а верней

справжнім президентом можна вважати лише ту людину, у якого розум, серце і душа цілком належать народу, на благо якого він служить. главою держави, на мій погляд, бути нелегко. для цього потрібно бути людиною цілеспрямованою, сильним духом, який вміє організувати і повести за собою людей. існує думка, що робота президента порівняно легка. але я вважаю, що це зовсім не так. адже від рішення того чи іншого питання залежить доля держави і його співгромадян. якщо б я вирішила стати главою нашої держави, то в першу чергу зайнялася б самовдосконаленням. адже якщо я не буду вірити в себе, то як же мені повірять люди? припустимо, люди повірили в мене, вирішили, що саме я зможу втілити їх ідеї і мрії в реальність. і ось я глава країни! я повинна дати клятву сотням і тисячам людей, які довірили мені свою долю. на душі моєї радість і захват, я кладу руку на священну конституцію російської федерації і клятву. саме в цей момент хочеться «переробити» весь світ по-своєму, зробити неможливе можливим.

порівняй звичайну українську родину із нашою країною, знайди спільне та відмінне.напиши щось про цінність родини у житті, про взаємодопогу , про дружбу, про розуміння та взаємовиручку, просто про спілкування, можно багато чого написати. щастя - мати такі ж теплі відносини із усіма , як відносини у родині. увімкни вдало написати твір!