У рядку «то хоч в серце біль доходив» Леся Українка використала художній засіб: * А порівняння;
Б метафору;
В епітет.​

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

кокосову олію добувають з м*якоті

із діалекту закарпатських лірників:

святково вдягнений терпелюк (парубок) йшов по вулиці.

тарандій (горобець) завзято дзьобав горіх.

на вікні красувалася чарівної краси бабувка (лялька).

хлопець уважно   гадкував (пильнував) за тим, що відбувалося надворі.

інколи до них заходив боярин.   моя прабабуся розповідала мені про те, як вона з матір'ю на панщину ходила. його дружина була непереможньою. дуже давно гаківниця була зброєю   запоріжських козаків.

якби птахи і звірі  вміли говорити,то вони розповідали би усі секрети,звичайній дівчині,буде нікому сказати,що ії кинув хлопець,не було би тієї чарівності,яку дарять звірі,але якщо подивитися на це з іншої стороні,то дуже мало людей так люблять тварин,деякі жорстокі люди знущаються з братів наших меньших,а тваринка навіть не може ітися нікому,а якщо вони будуть говорити,то людині буде легше знайти того,хто скривдив тваринку.