7.У котрому рядку при зміні форми та доборі споріднених
слів
відбуватися
чергування приголосних [г],
[к], [x]
іншими
приголосними?
А) служити, вечеря,
небесний, ріг;
Б) ніс, гора, Котики, увага;
В) Вовк, колос, шовк,
хатина;
Г) нога, рука, вухо, птах.

трепетала изумрудная травка,покрытая серебристо-алмазной россой .

скучать по другу-сумувати за другом.

є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова - це найгірш.

ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки - це ж як вірш!

називний питає: хто ти? що ти?

хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

родовий доскіпує свого -

хоче знати він: кого? чого?

і про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

все давальний дасть - не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

у знахідного свої потреби:

він - кого? і що? - питає в тебе.

і кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

а орудний хоче знать: ким? чим?

у труді орудуй разом з ним.

хоче знать: що здатний ти утнути?

чим ти сильний? ким ти хочеш бути?

а місцевий - де? в якому місці?

хоче знати - у селі чи в місті?

кличний закликає всіх навколо:

гей, іване, петре чи миколо,

ви не будьте сонні та байдужі -

у житті нема нічого згірш.

рідна мова! в ній слова - як ружі,

а самі відмінки - наче вірш.надеюсь может тебе ето : )

росла   в місті горобинка.вона була дуже добра і щедра. кожного року деревце віддавало свої ягідки не тільки дітям, а ще й маленьким пташкам: горобцям, голубам. горобинка дуже любила пташок.а вони у відповідь зігрівали її взимку  розносили її насіння далеко у нові краї