Розбір слова березні (розбір іменника як частини мови) ​

    якось до мене підійшла сестричка і запитала: "а навіщо берегти природу? ". я їй і пояснила, що природа - це наше життя. якщо не доглядани за нею, вона зникне, а незабаром зникнемо і ми.

      для мене природа - це усе! я полюбляю ввечері прогулюватися вулицями міста і милуватися зеленою красою. доречі, ви тільки подумайте, а якщо не буде природи, тоді чим ми зможемо пишатися? чим милуватися?

      я , що кожний з нас розуміє це і раджу кожнуму запитати себе: "а що я роблю для того, аби вберегти природу? " 

1.мова--така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від інших людей.

2.той, хто незнає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

3.народ--без мови це обома,

народ--без мови--не народ.

      чи можливо жити в україні і не володіти українською мовою? якщо всі громадяни україни будуть говорити російською мовою,тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. а українська мова - це мова ,на якій говорили наші пращури. це мова, на якій будуть розмовляти наступні покоління. через мову людина пізнає нові явища,знайомиться з величезним досвідом попередніх поколінь людства. покоління змінюються, але залишаються знання, передані мовними знаками ,словами,реченнями. якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. мова - це душа народу,його культура,його характер, в мові здійснюється звязок часів, сучасне перегукується з минулим.

план  i. мої міркування перед вибором.  ii. мої життєві орієнтири.  1. моє ставлення до життєвого досвіду батьків.  2. вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий вибір.  3. не бути знаряддям чужої волі.  4. моє ставлення до молодіжного руху.ііі. не стояти осторонь від життя.  говорячи про молодіжний рух в україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. і в той же час розмірко­вую, чи потрібно це мені. у роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа­ція — комсомол. мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не їм у подальшому житті. змінився суспільний устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. мої батьки дуже тепло зга­дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. комсо­мол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбило­ся на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. ус е життя мої батьки важко працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. вони зви­чайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. їх, зви­чайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. мені хочеться жити краще, ніж вони. я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. але як до­сягти усього цього? чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони аж ніяк не орієнтують у житті? кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені там не . крім звичайних життєвих навичок, які одержує ска­ут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих началь­ників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. мене не лякає сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі. зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді. іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають числен­них голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого. мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «молодь проти сніду», «молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух. проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. мені здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути грома­дянином. і якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. і це не високі фрази. це усвідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.