1. Зв’язок між підметом і присудком порушено в реченні А Увечері брат був засмученим.
Б Учора ми були дуже схвильовані.
В Котляревський був заможний.
Г Історія є вчителька життя.

птах цінується своїм забарвленням, а людину зустрічають не по одягу, а по розуму.

зовні людина може бути дуже гарна. а як до справи – то нічого не знає і не вміє. люди цінують один одного за розум та інші якості. тільки звіри обирають собі пару за найкраще пір’я та спів.

тому справжньою красою людини вважають розум і знання.

складне,неокличне,розповидне,3 простих речення,поширене

осінь чудова пора року, за що її не любити.я дуже люблю цю порироку, за її красу та мелодійність. нещодавно пройшовся осінній дощ, кругом свіжість, лісові тварини готуються старанно до зимової сплячки. з кожним днем дощі все частішають, стає холодніше, трава жовтіє, птахів спів майже не чути, бо більшість вилетіли у вирій. у лісі настала

у рябчика в снігу два порятунки: перший — що під снігом тепло ночувати, а другий — сніг тягне з собою на землю з дерев усяке насіннячко на поживу рябчикові. під снігом рябчик шукає насіннячко, робить там ходи й віконечка вгорі для повітря. ідеш іноді в лісі на лижах, дивишся — з’явилася голівка й сховалася: то рябчик. навіть і не два, а три порятунки рябчикові під снігом: і тепло, і їжа, і сховатися можна від яструба.тетерук під снігом не бігає, йому б тільки переховатися від негоди. ходів великих під снігом, як у рябчика, у тетерука не буває, але влаштування квартири також чепурне: позаду відхідок, попереду дірочка над головою для повітря.сіра куріпка в нас не любить зариватися в сніг і літає ночувати в село на токи. перебуде куріпка ніч на селі й уранці летить по корм на те ж саме місце. куріпка, як я помітив, або дикість свою втратила, або ж від природи нерозумна. яструб помічає її перельоти, і, буває, вона тільки вилітати намірилась, а яструб уже чекає її на дереві.тетерук, я вважаю, значно розумніший за куріпку. одного разу було зі мною в лісі таке. іду я на лижах; день гарний, добрий мороз. відкривається переді мною велика галявина, на галявині високі берези, а на березах тетеруки живляться бруньками. довго я милувався, але нараз усі тетеруки кинулися вниз і позаривалися в сніг під березами. тієї ж миті з’явився яструб, упав на те місце, де позаривалися тетеруки, і почав ходити. просто над самими тетеруками ходить, а догадатися не може копнути ногою й схопити. мені це було дуже цікаво. : «якщо він ходить, то, певно ж, чує їх під собою, і дуже ж розумний яструб великий, а того немає, щоб догадатися й гребнути лапою на якийсь вершок чи два в снігу».ходить і ходить.забажалося мені тетерукам, і почав я підкрадатися до яструба. сніг м’який, лижі не шелестять; та тільки я почав об’їжджати кущами галявину, раптом провалився крізь присипаний снігом ялівець по самі вуха.вилазив я з провалу, звичайно, уже не без шуму й гадав: «яструб це почув і полетів».виліз і про яструба вже й не думаю, а коли галявину об’їхав і виглянув із-за дерева, яструб просто переді мною на короткий постріл ходить у тетеруків над головами. я вистрілив. він ліг. а тетеруки так були налякані яструбом, що й пострілу не злякалися. підійшов я до них, торохнув лижею, і вони з-під снігу один за одним як почали, як почали вилітати; хто ніколи не бачив, зомлів би.