77 Запишіть іменники в чотири колонки: 1) I відміна; 2) II відміна; 3) III відміна; 4) IV відміна.
Станція, сайт, курча, листоноша, маестро, море, порося, мати,
тінь, ожина, щирість, каченя.

морфология

я дуже часто провожу часу з своєю найкращою подругою оленою. ми завжди розповідаємо один одному цікаві історії та новини. мені дуже подобається розмовляти з нею. під час розмови коли оленка розповідає про прочитану книгу, її слова ллються мов ріка і я заслуховуюся і забуваю про все насвіті гірке. ось чому мені  приємно розмовляти з моєю подругою.

-привіт, олег. як справи?

-все нормально. бачиш, ось морозиво їм.

-а навіщо обгортку кинув на землю?

-ну то й що? тут і без мене багато сміття.

-так цього не було б, якби кожен слідкував хочаб за собою. 

-що ти маєш на увазі?

-тобі подобається ,коли у лісі чи в парку сміття?

-ні.

-але чому це постійно трапляється?

-бо багато людей не забирають з собою своє сміття.

-то виходить, що багатьом подобається жити на сміттєзвалищі? ми заслуговуємо лише на таке, якщо самі його створююмо. навколо нас те, що ми зробили.

-я підняв обгортку. пробач, мені дуже соромно. я зовсім не хочу жити на смітнику, бо я людина. тепер я розумію, що і тут треба чинити по-людськи. бо лише ми відповідаємо за те, що нас оточує. 

великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар і проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осі на гілках дерев.  я виходжу зі свого під'їзду             попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в'ються сніжинки.  іду посеред дев'ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю і сумовитістю.            ще шість годин вечора, але вже темно.  світяться вікна будинків.  там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ.  мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі.  світиться вікно - значить, кипить життя, значить, там тепло.            ось попереду шістнадцятиповерховий будинок.  на тлі дев'ятиповерхівок воно виглядає своєрідною свічкою.  на першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з пам'яткою - котом васьком, який лежить на прилавку.            потім ще одне схоже будівля з кафе на першому поверсі і знову вдома, вдома.все це справа, а зліва проспект з нескінченно снують автомобілями.  іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежну сторону вулиці - так багато машин.  світлофор змушує цей мчить потік на хвилину призупинитися, щоб дати можливість пі перейти вулицю.  і знову шум, світло фар.  рух, рух, рух.            це моя вулиця.  сучасна, галаслива, така, як і багато хто в нашому місті.