5 речень про козаків характерників у формі діалогу.
​

Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу

  зрада. перехід на бік ворога; порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів тощо: зрада батьківщини, чорна зрада, обвинувачення в зраді.                 зрадництво. поведінка, вчинки зрадника. в тиші клацали затвори. здавалося, ще мить – і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (о.довженко).                 зрадливість, -вості, ор. -вістю. властивість зрадливого. думка про зрадливість похвали від ворога стає найблискучішою з його думок (в.собко).

- квітуча папороть;

- неякісний шампунь;

- високий насип;

- болючий мозоль;

- дідусевий рояль;

- минулорічний перепис;

- довготривалий нежить;

- пошкоджена емаль;

- витончений тюль;

- темний тунель;

- чудесний какаду;

- небезпечна цеце.