Твір публіцистичному стилі
Чи любите ви ходити до зоопарку

На минулих вихідних ми з батьками ходили в зоопарк. Цього дня я чекав весь тиждень. На вулиці була чудова осіння погода, світило тепле сонечко, віяв легкий вітерець. Настрій у всіх був чудовий. При вході в зоопарк ми купили квитки, різні ласощі для тварин і пройшли всередину.

Наш похід почався з огляду вольєрів з вовками. Деякі з них ходили по клітці і шкірили свої гострі ікла. Інші спали і ніяк на нас не реагували.

Постоявши трохи біля їх вольєрів, ми пішли далі. У нашому зоопарку дуже багато тварин і мені з нетерпінням хотілося усіх оглянути.

Найбільше мені подобається гати за мавпами і великими горилами. Біля кліток з ними завжди багато відвідувачів. Це дуже смішні і забавні тварини. Вони видають гучні крики, корчать смішні пики, і весь час просять їжу. Хтось з натовпу кинув мавпочці цукерку. Вона квапливо почала його розгортати і вже через хвилину попросила нову.

Поряд з мавпами знаходяться клітки з птахами. Кожна пташка має своє забарвлення. Одні яскраві, великі, інші-сірі і зовсім непримітні. Є навіть хижі птахи з потужними кігтями і великим дзьобом. З птахів найбільше мені подобаються павичі. Особливо коли вони распушают свій гарний хвіст.

Найдовше затримались біля огорожі з оленями. Вони з задоволенням їли з рук моркву і яблука. Дорослий олень з великими гіллястими рогами весь час намагався відігнати маленьких. Вони йшли, але знову поверталися за своєю порцією їжі. Їм дуже сподобалися яблука. Ще ми кормили верблюдів, коней, ламу, ослика, кроликів, морських свинок і хом’яків.

У зоопарку ми провели майже весь день. На виході нам запропонували зробити пам’ятне фото з мавпочкою. Ми із задоволенням погодилися. Я дуже люблю ходити в зоопарк і годувати там тварин. Буду з нетерпінням чекати наступного походу в зоопарк.

іван-чай росте на лісових галявинах.влітку на його високих прямих стеблах загораються ,наче,малинові свічки.вони помітні здалеку і приваблюють бджіл.оселяється рослина на лісових зрубах,біля пнів.свою назву дістав тому, що з його листя заварюють чай.іван-чай - є красою природи, медоносом та лікувальною рослиною.

людина» — багатозначне слово. воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. у такому випадку де слово пишуть з великої букви — що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися людиною? одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: «що потрібно? нічого! я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. а з великої букви чи з малої — неважливо. яка різниця? » відполімо: різниця дуже велика. пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на землі, але вони не можуть називатися людьми. від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, навіть не розвинений інтелект. нас відрізняє людяність. для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. однак головне — любов до ближнього свого. всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна , потрібне співчуття. хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? і саме від вас сподіваються отримати необхідну ? подумайте, перш ніж відвертатися; ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! так чому ж багато хто з нас забуває про це? розпові, що іноді, коли на кішку собаки, інші кішки починають захищати її, у бій з суперником, набагато сильнішим від них. слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх .близьких? однак не всі, далеко не всі. знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "людина". це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить вас людьми, — людяності.