Скласти телефону розмову (діалог)
десь 10 рядкив на проблему (можна і меньше)

мова — це характер і духовна могутність народу. саме він дає їй силу й красу. у своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. отакі квіти вплели в той вінок і т. г. шевченко, і леся українка, і олександр довженко, і олесь гончар та інші генії українського народу. нас, українців, знають інші народи по безсмертних творах наших співвітчизників. краса українських народних пісень давно до себе увагу видатних знавців фольклору і в нас на батьківщині, і за її межами. один з російських письменників натхненно сказав про українське слово: "українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості". саме українські думи передавалися національними гомерами-кобзарями, які дивують розмахом козацької відваги. на високості людського духу підносить мову рідної україни геній тараса шевченка. у його творах легко і природно звучить слово. я пишаюсь і плекаю кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших предків. треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим.

яби ми змогли б об"єднатися в одну родину, то , вважаю, всі наші проблеми стали би не такими вже й складними. керівники піклувались би про своїх підлеглих. лікарі боролись би за життя кожного хворого. нужденність зникла би, не було б безхатніх та сиріт. 

чи може спати спокійно хтось у родині, коли слабий та немічний плаче? й втомлений чи зайнятий будеш, та вирушиш на . чи зможеш істи, коли поряд стоїть голодна людина?   так, було б гарно, яби українці стали однією родиною. але поки це неможливо, треба кожному робити те, що він розуміє й може. треба об"єднуватися всім , хто вже небайдужий. 

був жаркий липень.сонце несамовито вижарювало спраглу землю.рослини втратили яскравий колір,були в"ялі та зморені.тварини шукали затінку,а люди піднімали голови в небо шукаючи хоч малесеньку хмаринку.всі чекали довгожданного дощу.

  враз на небо насунули темні грозові хмари.налетів страшний вітер,дерева захиталися від його різких поривів,у повітрі закружляло листя.навкруги зробилося темно,оскаженілий вітер шаленів.небом прокотився гучний грім,сліпучо-вогняна стріла поронизала хмари і розпочалася гроза.на землю впали перші краплі життєдайного дощу.

будучи призидентом, я б обовязково підняла пристиж школи вищих навчальних закладів, бо кожна держава починається з освіттченосьті ,її громадян, які будуть творити ,її славу, а не тікатимуть у чужі краї .а ще я б вела українську мову, культуру і продукцію.