Твір на тему Мозаїка української душі( ів за нормальний твір, дуже треба)

                      наука — це освіта, навички, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду .вона повчає, дає життєвий досвід.

щоб стати розумним, треба дуже багато вчитися. знання за гроші не купиш!

  ця праця дуже нелегка, вона потребує багато часу, наполегливості та сили волі.

усе в наших силах! треба вчитися і досягати своєї мети.ми повинні цінувати й використовувати свої знання повною мірою. знаючи багато ми ніколи не заблукаємо в ”лісі“ життя.

я думаю правильный вариант - г

не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. велике творіння  боже, колиска людства, втілення  краси i добра. з перших кроків людини на землі  вона годувала своїми , давала тепло . минали віки. людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами i "довчилася", на жаль, до знищення хiросiми i нагасакі, до чорнобильської та японської катастрофи. а природа - це ж краса! це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.i краса ця щедра. ліси - дарують нам свіже, повітря. поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що нам молоко i м'ясо. годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. i все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. адже людина сама - частинка природи. i щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. в іншому разі вона перестає бути людиною. i так завжди. перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. нас на землі кілька мiльярдiв. якби ж то кожний посадив деревце! а якщо кожен знищить по дереву? ! схаменіться, люди! будьте людьми!

в народі кажуть : "зустрічають за одежиною, проводжують за розумом".

  людина-це не одяг, який сьогодні вкрашений коштовностями, а наступного дня може стати одягом жебрака. ні, людина - це душа. і її ми відкриваємо у наших вчинках. на хоробрість вказують не зброя чи обладунки лицаря, а здатність забути про власну безпеку заради ближнього. на милосердя, любов   та людяність - бажання поділитися з немічним чи потребуючим .

  лише наша поведінка розкриває нашу душу для інших. ніби дзеркало вона вказує на всі недоліки чи гарні риси.