Твір на тему Мозаїка української душі( ів за нормальний твір, дуже треба)

я дуже люблю наш кабінет біології, який не схожий на інші навчальні кабінети в школі. у ньому люблять займатися багато хлопців, тому що там дуже цікаво. розташований кабінет на четвертому поверсі. перед ним - наче невеликий казковий ліс. на деревах сидять птахи, білки. вовк, вишкіривши зуби, дивиться прямо тобі в очі. ніяк не звикнеш до того, що це опудало, - такий він страшний. проходжу далі і опиняюся в самому кабінеті. стоять, як і в інших кабінетах, столи, стільці, на стіні - велика коричнева дошка. але як незвично і приємно бачити поруч з ними безліч квітів, рослин і акваріумів з рибками! квіти стоять скрізь; на підвіконнях, на поличках, на підлозі, на шафах. акваріуми підводними замками, навколо яких тихо колишуться водорості. є у нашому кабінеті і лаборантська. у ній зберігаються макети, мікроскопи, наочні посібники. за столиком можна подивитися журнали, газети. дуже цікаво ближче роздивитися заспіртованпих тварин, опудала птахів, розглянути колекції, гербарії, поговорити про це з учителькою біології. вона так захоплююче проводить уроки в своєму кабінеті! з нього не хочеться йти, виникає бажання краще вчитися і побільше довідатися про тварин, птахів, комах та рослини.

напиши для мене телебачення це отрымання полезной информацыи и т.п 

в майбутньому україну я бачу сильною державою. я думаю, що україна стане найкращою країною відпочинку східу європи. адже в україні, а точніше на півостроів крим і в таких містах, як одеса, херсон в миколаївській області місто очаків, маріуполь і багато інших міст, які знаходяться біля чорного моря.   звичайно і в інших країнах європи є більша тереторія моря, але мені подобається саме україна. я думаю, що через декілька років, про нашу маленьку державу на східу європи. україна здатна на більше!

була похмура осінь. падав дрібний дощик. він так падав, з таким звуком, наче перлини розсипаються. світилосонечко. коли падав дощ, переливалися від сонця смужки туману. дощик щось мені шепотів. він говорив мені щосьсумне. я розуміла. він сказав мені, що осінь настала, що сумно мені, дощику. птахи не співають, і мені, дощику, дужесумно. мені стало шкода дощику. сонце заспокоювало мене. бідний дощик! перлини падали і падали сонце зайшлоі ще сумніше стало. дощик пройшов. і я пішла додому. і дощик мені хмаринкою , як рукою. ось яка буваєсумна осінь.