Сонце давно вже сіло в рожевий туман який ще довго стояв на обрії поволі згасаючи червоні паруси неба згорталися і спадали слідом за сонцем кудись у чорну прірву.
(Розставити розділові знаки, скільки речень)​

людина завжди у всі часи прагнула до свободи. свобода-це свобода вибору. людина повинна сама вибирати, де їй вчитися і працювати, де їй жити. свобода- це розумні закони,це свобода слова,думки. людина повинна мати право думати і говорити те,що думає. всяка думка,навіть помилкова,заслуговує пошани.

мова наша рідна,красна

о,яка вона прекрасна! вона неначе пишна квітка

а цвіт її,як солов'їна пісня.можно как-то там

на ковзанці в неділю зібралося чимало дітей. братик і сестричка зі своїм собакою. усі навколо звертали увагу на нього. він невтомно бігав за дітьми, лизав малечі носа та ковзав на льоду неначе корова.коли ми стомилися, ми пішли додому. по дорозі ми побачили, що цуценято кульгає. ми швидко побігли до ветеринара та показали лапку цуцика йому. ми були дуже налякані, але ветеринар нас заспокоїв, та сказав що то була заноза. ми зраділи та пішли додому, а цуценятко радісно біжав перед нами!

ось так я написав на таку собі ліричну тематику:

дивно тьохкала душа.

серце билось не згаса.

повен жарого стремління,

ладен знову я  до забутого вміння.

зародилося щось духмяне у мені.

таке щось гаряче і незбагненне,

немов думки нині весняні.

це чисте свято у мені одному,

вітерцем повіяло по полі чепурному,

по цій сонячній галяві,

там, де моя вірна, у небесній синеві,

неначе калинова святая стояла.

віночки  святкові начиняла.

дрібен зелен у її руках,

переплітався у кольорових стрічечках.

в'яже, моя

богом мені даная.