Складіть і запишіть по одному реченню зі словом насилу та сполукою на силу

я розумію значення цього прислів*я так: птахи, які встають раніше, встигають пити росу . птахи, які пізно -не встигають . їм нічого не дістається. так само відбувається і у людей.х то рано встає, той все встигає.кто пізно встає, той нічого не має.зробимо висновок: треба усе робити вчасно ,щоб не запізнитись. коли усе робиш вчасно, то і в житті усе буде гарно.

горобець- це прудкий птах , так и слово якщо випустеш то не впимаэш

мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.в рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. у ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. у мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. а як тішить серце гумористичне слово мого народу. тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. а яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. а ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.

взимку

вечір. виє, гуде за вікном завірюха. свище вітер. вночі знялася сильна заметіль. вранці діти вибігли у двір. навкруги пухнастий сніговий килим.у дворі великі замети. радіють діти, грають в сніжки, спішать ліпити сніговика, везуть санчата, несуть лижі. як весело взимку дітлахам!