Обставина, виражена дієприслівником, не відокремлюється в реченні (розділові знаки вилучено):
Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.
Пряме дерево і вмирає стоячи.
Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.
Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

справжнім президентом можна вважати лише ту людину, у якого розум, серце і душа цілком належать народу, на благо якого він служить. главою держави, на мій погляд, бути нелегко. для цього потрібно бути людиною цілеспрямованою, сильним духом, який вміє організувати і повести за собою людей. існує думка, що робота президента порівняно легка. але я вважаю, що це зовсім не так. адже від рішення того чи іншого питання залежить доля держави і його співгромадян. якщо б я вирішила стати главою нашої держави, то в першу чергу зайнялася б самовдосконаленням. адже якщо я не буду вірити в себе, то як же мені повірять люди? припустимо, люди повірили в мене, вирішили, що саме я зможу втілити їх ідеї і мрії в реальність. і ось я глава країни! я повинна дати клятву сотням і тисячам людей, які довірили мені свою долю. на душі моєї радість і захват! саме в цей момент хочеться «переробити» весь світ по-своєму, зробити неможливе можливим. фантазії фантазіями. а хотілося б сказати і про серйозне. кожен рік парламентом нашої країни приймається безліч законів, але життя в нашій країні складається не дуже благополучно. наприклад, житлово-комунальний питання. населення деяких міст зимує в холодних квартирах з крижаними батареями. так бути не повинно! я зробила б усе, щоб забезпечити порядок у сфері житлово-комунальних послуг. краще вести результативну боротьбу з хабарництвом, намагатися підвищити стипендію студентам, збільшити дитячу , знизити рівень безробіття в малих і середніх містах нашої країни, поліпшити умови служби в армії. отже, і на федеральному, і на регіональному, і на муніципальному рівнях керівникам слід працювати так, щоб люди відчували результати їх праці.

эгоизм,не только отражает,ту душу.своими поступками,но и влияет плохо на него же в дальнейшем.люди будут думать о человеке,который,истрибил,в вас капельку доброты вашей,не хорошо.у таких людей появляется черта.пофигизма.им наплевать на чужие страдания,они пройдут мимо,даже не протянут руки ,это схоже с уродством человека в отккрытой форме,а что внутри,это,доброта,отзывчивость,восприятие,понимание,взаимопонимание.

дорогий милий друже! дуже вдячна тобі за прихильність до мене. дякую тобі і за те, що впродовж життя зберіг у душі недоторканим куточок, у якому назавжди залишився дитиною – безпосередньою, чулою до краси, вразливою до людських страждань і болю. ти умів дивуватись кожній квітці й росинці на стеблі, захоплювати своєю творчістю інших. як мені зараз тебе не вистачає. адже саме ти мене навчив любити мистецтво, відчувати красу у природі і людях. завдячуючи тобі, я пізнала найвищу насолоду, яку може бог дарувати людині, – натхнення й злет духу у творчості. саме ти допоміг мені зрозуміти, що природа – це цілий всесвіт. усе це стало для мене живою істотою. я знаю, що рослини, як і люди, проходять через страждання і пекельні муки.а пам’ятаєш це високе небо, цей шал тепла, а літньої пори – спеку? ти завжди казав: ну хіба це можна не любити? і справді, хіба можна? тепер я часто думаю, що я так і не встигла подякувати тобі за розум і душу, які плекали добре і вічне. як мені зараз хочеться сказати тобі „і”. і за добру науку і любов, і прости мені те, що може колись була неуважною до твоїх слів чи інколи не розуміла їх. прости мені і хай там, де „вічні дзвенять водограї”, де „пахнуть чудові сади”, буде тобі добре і легко. тепер я усе розумію.

подвоєння не відбувається також у прикметниках, утворених від іменників за суфіксів -ан, -ин, -ін-: морквяний, лебединий, чайний.немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, буквений.