Твыр переказ 6 клас "хлыб найбыльше багатство "

  хліб — геніальний витвір людства.кожна епоха дає свої поняття про цінності. для епохи середньовіччяхарактерне матеріальне збагачення, для епохи відродження — духовнезростання, для епохи сорокових років xx століття — завоювання і за_гарбання. з цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводитидокази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твер_дження, що найбільше багатство — хліб.коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші кош_товності. матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.звернімося до історії: радянський союз у 1933 році продавав хліб зазолото, коли україна гинула від голодомору. недаремно старі люди такізаощадливі, бо вони пережили це страхіття. моя бабуся, даруючи мамісвою каблучку, застерігала: «бережи, може колись за неї виміняєш шма_ток хліба». у роки великої вітчизняної моя бабуся ходила на село вимі_нювати продукти за речі. а у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні кар_тки, село вимирало від голоду. божевільні від голоду люди здатні були навбивство заради шматка хліба.одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденнунорму ленінградця. я вжахнувся від побаченого, бо той сіро_коричневийшматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.пригадую фільм, побачений у дитинстві. ішлося про дореволюційнесело: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у до_лоню і їсть. але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі.тоді він був дешевим. ним годували худобу, він лежав на смітниках. цежахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли нешанують у селі. мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! народнамудрість навчає нас: «хліб — усьому голова», «є хліб — буде й пісня».і дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню за_водить лише сита людина.хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів.хліб — це святиня. не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гос_тей, хлібом_сіллю благословляють матері своїх дітей. і це не тому, що хлібі сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. хліб — це міра совісті і людяності.

білочка невеличке   звірятко, яке живе у лісах та парках.

  в неї руденька пухнаста шубка.вона  навесні стає майже сірою, бо білка линяє. на вушках, що постійно стирчать угору, кисточки. пухнастий хвостик, що є у стрибанні, піднятий догори. кориченеві та блискучі.

  це дике звірятко спритно перебирається деревами аж до верхівок та прудко стрибає, керуючи хвостиком, мов кермом.

коли постукати горіхом по горіху, то білочка здаля почує і прискаче, щоб взяти їх. іноді навіть з рук людини. коли їсть, то тримає їжу передніми лапками.

  гарне та доброзичливе звірятко - білочка. за нею цікаво спостерігати. 

по весни першымы почынають квитуваты пролиски,прымулы,гиацынты.уси квиты весны на першый погляд дуже нижни, але це не так.не дывлячись на  пэрэмины погоды  витэр,сниг,холодный дощ,як тилькы проглянэ сонечко першоцвиты пидиймають свои головки до горы тай почынають красуватысь.  та их блоговухання  ростыкаеця по долам, та опушкам веснянного лису. и перши лисови бджолы,мураши та маленьки птахи спишать до квиточок.